Хроніки карантину

Опитування в Телеграм-каналі. Не фейк, особисто голосувала. Зараз там проголосувало вже близько двох з половиною тисяч, результати суттєво не змінилися. Як на мене, то це жах.

***************************************

Фото заробітчан, які з території Польщі намагаються повернутися в Україну.

А що треба було б зробити.
Окрім лаяти Зеленського, що само собою, але ж від цього нічого не зміниться.
Просто неподалік від кордону – обгородити велику територію, поставити армійські намети з буржуйками, польові кухні і окремо намети-лазарети, і туди всіх заробітчан. Не на два тижні, а надовше, бо кожен новий захворілий в наметі обнулятиме карантин. Охороняти Нацгвардією, як спецоб’єкт. І двічі на день міряти кожному температуру. І ліків туди. І тестів побільше. І лікарів-інфекціоністів.
Бо який ще є розумний вихід з цієї ситуації?

****************************************

У голодні 90-і одну мою знайому, на той момент молоду розлучену жінку, познайомили з молодим чоловіком. Він прийшов на перше побачення і замість букету квітів приніс їй палку ковбаси. Вони почали зустрічатися і прожили разом багато років, аж до її смерті.

Так ось, не про побачення, звісно, але про зустріч. Учора до мене по справах завітав давній друг. Щоб не з порожніми руками – приніс у подарунок чотири маски. Такі в нас часи тепер 🙂