Вийшли одразу чотири прекрасні рецензії на “Щоденник нелегального солдата”

Вийшли одразу чотири прекрасні рецензії на “Щоденник нелегального солдата”

1. Автор Дмитро Крапивенко, головний редактор “Тижня”

“Ми бачимо дуже розгорнуту перспективу: детальну, день за днем, історію одного розвідувального підрозділу, що починав воювати в складі «Правого сектору» й продовжив в Українській добровольчій армії. Підрозділу, якого нині не існує, але більшість його бійців — з тих, що вижили, — воюють донині, уже легально, у лавах ЗСУ. І це природно, бо, як вважає Олена Білозерська, місія добровольців — «скелетувати армію».

Зі сторінок книжки на нас дивляться бійці та командири: живі й мертві, молоді й не дуже, хлопці й дівчата, волонтери, місцеві мешканці — всі, хто оточував Олену протягом 2014–2017 років. І це не просто «ілюстративний матеріал», про кожного героя є бодай кілька рядків, навіть якщо зустріч була короткою. Авторка помістила у свій літопис масу сюжетних ліній: окрім власне фронтових буднів, бачимо внутрішньопартійне життя «Правого сектору», побут тилових баз і бліндажів на «нулі», чуємо розмови в потягах, що йдуть на схід, і безліч історій, кожна з яких — правдива. «Щоденник» написаний за принципом самовидця: ідеться про події, учасницею яких була сама авторка, чи подається пряма мова тих, хто був тоді в тому місці.

…Інколи здається, що час на сторінках «Щоденника» завмирає: не відбувається нічого, окрім готування їжі, рубання дров і гри з кошенятами на подвір’ї. Потім книжка різко повертає немов у жанр політичного детективу: загадкові персонажі закликають «повернути стволи на Київ» і навіть намагаються втілити цей заклик у життя, відчувається контргра спецслужб. Але все це реальне життя. Часом рутинне й геть невеселе, часом захопливе, мов у трилері, коли знання з орнітології допомагають героєві вирахувати ворожу ДРГ. І це не сценарій, а літопис того, що було насправді”.

Повністю на сайті “Тижня” :
https://m.tyzhden.ua/Columns/50/242970

************************
2. Автор Олег Коцарєв

“Як «Правий сектор» здобув російську штабну карту, як загадковий «розвідник-буддист-провокатор» загинув від рук української «Альфи» на Оболоні, як приховували «неофіційну» присутність добровольців на фронті, як звільняли Маріуполь, Карлівку, Широкине…

Про це та багато інших цікавих воєнних і навколовоєнних подробиць 2014-2017 років розповідає «Щоденник нелегального солдата» Олени Білозерської, журналістки,  громадської активістки, помітної учасниці добровольчого рузу, а тепер – офіцера ЗСУ. Нещодавно вийшло друком друге видання книги.

Це вже друге видання бойових мемуарів Білозерської, які через суто особистий погляд фіксують події, починаючи з передумов постання організації «Правий Сектор», продовжуючи створенням і розвитком українського добровольчого руху, змальовують перші хаотичні тижні війни, активний український наступ, масштабні російські удари літа 2014-го – і поступовий перехід війни в позиційний формат. Усе це – у вигляді щоденника з відступами, самокоментарями та коментарями-спогадами інших учасників подій, від першої особи людини, яка провела цей час у «Правому Секторі», в Добровольчому Українському Корпусі та в Українській Добровольчій Армії, залишаючись у складі досить автономного загону, відомого як «група Вольфа».

Повністю на сайті “Тексти”:
https://texty.org.ua/articles/100793/shodennyk-nelehalnoho-soldata-memuary-z-dobrovolchyh-okopiv-chomu-varto-prochytaty-knyhu-bilozerskoyi/

******************************
3. Автор Леся Левченко

“Моє найбільше книжкове відкриття за останній час – книга Олени Білозерської “Щоденник нелегального солдата”.
Це – документальна хроніка участі одного з підрозділів Добровольчого українського корпусу “Правий сектор” у війні України з Росією з початку 2014 по кінець 2017 року.
Замовила її щойно почула рекомендацію Данила Яневського на skrypin.ua.

Книга абсолютно документальна, але це либонь найкращий формат для опису саме цієї війни. У ній маса героїв, подій, кульмінацій і розв’язок, які неможливо було б подати в художньому жанрі, та ще й з документами і фото. 
Прочитуючи день за днем, стало зрозуміло, наскільки партизанську війну доводилося провадити добровольчим батальйонам майже весь час, не маючи найнеобхіднішого спорядження і зброї та виживаючи завдяки волонтерам і небайдужим; якими насправді були їхні бойові виходи і коли вони МОГЛИ воювати, а коли їм доводилося ‘відстоювати’ збоку через невідоме російським бойовикам перемир’я.
З книжки дізналася про госпітальєрів, про наших полонених і ‘їхніх’ полонених, про чотирилапих бійців і про здобуття військових професій прямо під час обстрілів.

Глобально книга не лише про сучасну війну, а і про те – ЯК, ЧОМУ і ЗАВДЯКИ КОМУ вона стала можливою. І мова не про владу, а про звичайних людей, які навіть не усвідомили причинно-наслідкового зв’язку між участю у референдумі ДНР і хатою, розваленою снарядом.

У 2016 році в одному зі своїх дописів Олена Білозерська написала текст, який на диво актуальний навіть зараз:

“Час грає проти Росії – але проти нас теж. Тому необхідно поступово, без зайвого піару, але й без заперечення очевидного, віджимати в окупантів з колаборантами населений пункт за населеним пунктом. Мінські угоди – спокійно, без пафосу і надриву ігнорувати. Якщо є такі, кого з цього приводу мучить совість – згадайте, наприклад, Будапештський меморандум, і все стане на свої місця. Росія ніколи не тримала і не буде тримати слова. І оскільки не ми на її території, а вона на нашій, нам тримати перед нею слово, це – бути наївними, вічно ошуканими дурниками.
Наразі треба воювати, орієнтуючись виключно на толкових фронтових командирів. У ситуації, що склалася, їм видніше, що треба робити. А решта підтягнуться – і Захід, і Порошенко… Поставлені перед фактом – цей факт визнають, нікуди не дінуться. Переможців не судять. Тож давайте перемагати”.

Напевно, власний щоденник нелегального (чи легального) солдата є у кожного, хто побував на цій війні. Олена свій опублікувала, за що я їй безмежно вдячна, адже багато відповідей на питання ЧОМУ ТАК? відпало само-собою.

П.С. Цей текст не претендує на професійну рецензію. Просто – відгук вдячного читача. 😀

https://www.facebook.com/100004451323842/posts/1510235689134794/?app=fbl

*******************************************************

4. Автор Еміль Акімов.

Чудова, чудова, чудова книга, яку варто прочитати кожному! Пересічна людина ознайомиться з тим, що було за лаштунками літер АТО, Ті_що_були отримають неймовірні флешбеки)) Особисто у мене описи Водяного, “Вєгаса” викликали блаженну посмішку)
Власне, це не скільки роман, скільки дійсно щоденник, документальне кіно в словах. Величезна кількість ілюстрацій робить 100% ефект присутності! Тут можна зустріти знайомих, друзів, історичних і медійних постатей, пройти шляхом становлення, розвитку (і хвороб, куди ж без цього) Правого Сектору та УДА
Дякую, пані Олено, за вашу працю, як публіцистичну, так і збройну, честь. Слава Україні!

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1060155134356617

#ЩоденникНелегальногоСолдата