Унсовцям…

Усіх вояків УНА-УНСО, ветеранів війн з інтервалом більше ніж в 20 років – з річницею створення Організації.
Ви вже увійшли в історію – тим, що очікували війни, у реальність якої майже ніхто не вірив, готувалися до неї і готували молодь.

Спасибі за вишколи у “скляному” “дубку”, який зараз жодна притомна людина не вдягне, за лісову хатинку “Мирона”, за заняття з тактики, замасковані під страйкбол, за можливість вперше в житті розібрати АКМ.

Спасибі за осінньо-зимове відчуття свободи. (Те саме: мокрий сніг, гарячий чай, мішанина з холоду, напруги і втоми – коли щось ось-ось має початися, але почнеться років за десять, коли більшість перестане чекати).

За цю постійну готовність встати і вийти – а там вже як буде. За демонстрацію іншим, що так буває. За те, що робили те, що роблять усі – на два десятиліття раніше.

За створену легенду, врешті-решт, на якій виросли десятки і сотні нинішніх вояків.

Святкуючи сьогодні, не забудьте про тих, хто не дожив до цієї війни: Леонід Маслюк, Петро Хмарук, Руслан Зайченко, Олександр Музичко, Володимир Ущаповський, інші. Вони, певно, білою заздрістю заздрять нам зараз, пом’яніть їх сьогодні. Не забувайте про Миколу Карпюка, який у полоні, він теж сьогодні відзначає цей день, з надією на звільнення.

Слава Нації! Смерть ворогам!