Хто б не прийшов до влади в Білорусі – він буде проросійський

Думки всіх небайдужих українців зараз у Білорусі. Але хто б не прийшов зараз там до влади, він, на жаль, буде проросійським. Тому що Білорусь дуже сильно економічно залежить від Росії. І тому, що самі білоруси, їхня переважна-переважна більшість, не бачать для своєї країни іншого курсу, крім проросійського. Вони можуть боротися проти диктатора Лукашенка, але не за абстрактне для них “далі від Москви”.
І якби новий білоруський президент, яким би не було його прізвище, заявив, що розриває або суттєво обмежує зв’язки з Росією, то наступного дня йому не було б чим платити зарплати, з усіма наслідками.

Отже. Якщо з нашою нинішньою владою і нашим “втомленим від війни” суспільством у нас немає можливості потіснити Росію, то тим більше не варто сподіватися, що хтось зробить це за нас – в даному разі значно більше за нас загрузлі у російському болоті білоруси.

У ситуації, що склалася, ми маємо тримати оборону і чекати зміни геополітичної ситуації. Розуміючи, що всі оці фронтові замирення для України згубні – тому що там, де надовго припиняться обстріли, встануть прикордонні стовпи, і наші території будуть відрізані. А якщо ми відмовимось від боротьби за них, хвороба прогресуватиме, і наступною буде Одеса, а можливо, й Ужгород.

У нас все ще достатньо сил, щоб повернути втрачене, але де-факто (дивись вище про владу і суспільство), якщо щось суттєво не зміниться, не з’явиться якийсь новий неочікуваний фактор, то ми зможемо забрати своє не раніше, ніж почне сипатись Росія. Вона посиплеться і досить скоро, але ще не завтра. Бо геополітична ситуація наразі така, що на світове панування претендують дві держави – США і Китай. Росія теж рипається, але то таке. І Штатам вигідніше зараз за допомогою Росії “задавити” китайців (а Росія потім сама розвалиться), ніж чубитися з Росією, поки Китай набирає потужності. Трамп на цьому шляху відверто перестарався: врятував Путіна, примусивши саудітів підвищити ціни на нафту. Без цього Росія, мабуть, уже б конала, а так ще трошки попсує нам життя. Але Трампові другого терміну не бачити як своїх вух. Так що не все так погано.

Вкрай важливою, як завжди, є термінологія. Ми ні з ким не “миримось”, ми повертаємо вкрадене, чи краще сказати силою віджате – наші території, і звільняємо утримуваних там наших людей. Територія – це наше майно, а люди не раби, вони вільні і ми не можемо на них претендувати. Кому в Україні жити некомфортно – світ великий, Росія взагалі під боком – вперед.