Навіщо Пушилін шантажує Сухаревського

Кілька думок щодо завтрашнього (вже сьогоднішнього) можливого “двобою Пушилін-Сухаревський”. Нагадаю: лідер так званої “ДНР” Денис Пушилін звинуватив Україну у “незаконних” фортифікаційних роботах і обіцяє 7 вересня о 8.00 нанести вогневе ураження по цих укріпленнях. Він називає точні координати цілі і просить відвести звідти особовий склад ЗСУ.
На означених Пушиліним позиціях сидять “борсуки” Сухаревського, не чужий мені 503 ОБМП, які, ясна річ, нікуди відходити не збираються і вже з нетерпінням чекають приводу для “отвєтки”, після якої противник, як минулого разу, знову недорахується бойової техніки і половина Донецької області знову залишиться без води.

Так бути цьому чи ні?

По-перше, не забуваємо, що Пушилін ніхто і звати його ніяк, і рішення про те, тривати чи урватись “всеосяжному” перемир’ю приймає не він, а Путін. Чи може зараз Путін зірвати перемир’я на Донбасі? Може, задля шантажу західних країн – щоб не перекрили йому остаточно Північний потік-2 за отруєння Навального. Але ненадовго – до найближчого “мінська”.

По-друге, чи може все-таки “наказ” бути особистою ініціативою Пушиліна? Може – у разі, якщо відкривати вогонь він не збирається. Якщо це робиться суто для пропаганди, для підняття бойового духу і отримання допомоги від спонсорів. Успіхи у війні – це зайняті території і знищена жива сила і техніка противника. Коли війна позиційна, зайнятих територій нема, а коли перемир’я – немає і втрат у противника. А бойовий дух, вочевидь, дуже невисокий зараз, чимось підіймати треба. От заявить завтра Пушилін, що “укропи” злякалися його ультиматуму і залишили свої позиції (деякі в*тні ЗМІ вже заздалегідь про це пишуть) – і все, ура, перемога! А оскільки кожна пропаганда розрахована і працює виключно на свою аудиторію, в*тани зрадіють і ніколи не дізнаються, що “борсуки” як сиділи на тих позиціях, так і сидять.

На користь другої версії – персоніфікація нашого батальйону останнім часом у ворожих ЗМІ. Ніби не з Україною воює Пушилін, а з крутими, ідейними (але нечисельними, інакше страшно) “борсуками”, на чолі яких безбашенний командир західноукраїнського походження.

Коротше, у завтрашній “апокаліпсис”, тобто, щось серйозніше за звичні позиційні перестрілки – наприклад, наступ противника за підтримки російських регулярів, без яких вони наступати не можуть, та й просто у серйозне і тривале відновлення бойових дій найближчим часом я не дуже вірю. А там побачимо.