Про “спільне інспектування” українських позицій в Шумах ОБСЄ і “представниками сторін”.

Про “спільне інспектування” українських позицій в Шумах ОБСЄ і “представниками сторін”. Озброєні російські найманці, по суті ті самі “вагнерівці”, вже вважаються у нас “стороною”.

Є слова, які заїздили і, відповідно, знецінили настільки, що люди з почуттям смаку намагаються їх не вживати. Одне з таких слів – “зрада”. Раджу всім, і собі найперше, уникати цього слова. Хоча, безумовно, це зрада. В нашій системі координат.

А президент Зеленський – продукт спільного з Росією культурного простору. Все своє доросле життя він, як і безліч інших творчих людей, робив російськомовний продукт, орієнтований на Росію і весь пострадянський простір – просто тому, що там у рази більша аудиторія. Був обдарованим аполітичним трудоголіком, який розважав людей і мав за це великі заробітки, а “нероби-націоналісти” чи то задля піару, чи то відпрацьовуючи отримані від когось гроші, заважали йому займатися чесним бізнесом – то “Сватів” заборонять, то ще щось. Плюс-мінус такий був його світогляд.
Зненацька для самого себе ставши президентом воюючої держави (до існування якої він раніше ставився гранично несерйозно, бо жив у паралельній реальності), він за звичкою щиро думав, що варто лише примусити “відморозків-націоналістів” не стріляти – і одразу ж запанує бажаний усіма нормальними людьми мир.

А воно ж дзуськи.

Він так і не зрозумів, що мир за будь-яку ціну – це капітуляція. Бо він родом з тієї капітуляції, ім’я якій русскій мір, і там йому було добре. Він щиро й послідовно, ні на секунду не вважаючи себе зрадником, продавлює капітуляцію України.

Цей щирий і безпосередній самогубця навряд чи досидить до кінця своєї каденції. Його будуть “качати”, його вже “качають”, і це для держави може скінчитись дуже погано. Оперативне лікування запущеної хвороби завжди трагічне, простіше не запускати. А виправляти чужі помилки важче, ніж їх не робити.

Але це буде ще не зараз. До президентських виборів у Штатах усі політсили в очікуванні. І навіть після цих виборів не всі гравці одразу вийдуть на авансцену. Це взагалі найрозумніша тактика – зависнути над сутичкою й устрягнути в неї за 5 хвилин до перемоги. Та сила, яка виявиться здатною це зробити, збереже свій ресурс і осідлає ситуацію у разі настання безвладдя. Боюся, щоб це не була ОПЗЖ. 🙁

Якщо переможе Байден – Зеленський швидкий політичний труп. Якщо Трамп – “качання” розтягнеться в часі з непередбачуваними наслідками.
У будь-якому разі, добре нам буде колись потім, ще не зараз.
Бо допустили і запустили.

P.S. Виходить, погрози Пушиліна були не просто для того, щоб на рівному місці заявити своїм прихильникам про “перемогу”. Він її таки здобув – вже тим, що створено прецедент домовленості, коли представникам НЗФ дозволили інспектувати позиції української армії.