Євромайдан. День третій. Річниця Голодомору. Націоналісти на Майдані (ФОТО, ВІДЕО)

ВДЕНЬ (ФОТО ОЛЕКСАНДРА ДАВИДОВА):

“На фото, – зазначає автор, – як не пустили вантажівку, Кличко, весілля, свічки”.
Фото і відео з вечірнього часу скоро викладу свої.

ВЕЧІРНІЙ МАЙДАН (МОЇ ФОТО)

Третій вечір поспіль проводжу на Майдані і бачу, як щодня Майдан міняється. Маю на увазі, звісно, не зовнішні зміни, хоча вони є теж – влада, наприклад, протягом останніх двох діб встановила уздовж Хрещатика дерев’яні будиночки для новорічного ярмарку (їх усі вже обвішали прапорами ЄС), а також на своєму постійному місці, за огорожею, поступово зводиться Йолка. Міняється внутрішнє наповнення акції. Трохи пізніше спробую пояснити, що я маю на увазі.

Колони під стелою обклеїли гаслами за євроінтеграцію і оголошеннями про пошук волонтерів Майдану.

Під самою стелою знаходиться “повстанський штаб” – там безкоштовно наливають чай і роздають печиво, а також збирають у прозору скриньку пожертви. Видно, що люди не скнаряться.

Партійної символіки, як і раніше, нема. Був лише один прапор з обличчям Тимошенко і два-три прапори громадських організацій.

Хлопці з “Тризубу” принесли три червоно-чорні прапори і один червоно-чорний з хрестом і тризубом. З відстані я бачила суперечку – незнайомий мені чоловік, як пізніше сказали – з “Удару”, вимагав прибрати ці прапори, але хлопці відмовились. Вони були щиро обурені тим, що всі промовці кажуть “Слава Україні!”, багато хто – “Слава Нації!”, а червоно-чорні прапори нібито не можна.

Також хлопці з “Патріоту України” були у своїх жовтих пов’язках з чорним символом “Ідея Нації” і втомилися пояснювати цікавим і сповненим підозри, що то воно таке 🙂

Людей було значно більше, ніж учора. Багато хто узяв із собою дітей. Лампадками виклали цифру 80 – річницю Голодомору… Через цю сумну дату не було розваг і веселої музики. Втім, коли всі змерзли, серед молоді сам собою виник флешмоб “Хто не скаче, той москаль!” – і весь Майдан застрибав 🙂

За деякий час оголосили, щоб усі, хто має смартфони, збиралися за стелою – буде флешмоб. Молоді зі смартфонами зібралося дуже багато. Флешмоб полягав у тому, що всі мали розбитися на пари і зняти один одного на відео – 15-20 секунд, у якому людина має назвати себе, сказати, що зараз знаходиться на Майдані, і запросити туди якогось знайомого. Потім ці відео за допомогою безкоштовного Wi-Fi, що є у кількох місцях біля Майдану, мали залити в Інет і швидко розповсюдити.

Політиків не було взагалі (щоправда, вдень, коли ще було світло, на Майдан приходив Кличко). Виступали майже весь час звичайні люди, навіть відомих громадських активістів серед них було небагато. Я з‘явилася на Майдані о п’ятій вечора, і хоча офіційно запрошували на шосту, людей вже було повно. Десь до половини на сьому промовці виступали “з землі”, а потім – з “броньовичка”, високої машини з озвучкою. Раз у раз лунала інформація, що о третій ночі міліція планує розігнати Євромайдан.

Сьогоднішнім ведучим був Євген Нищук, який багато років веде всі заходи опозиції. Першим на “броньовик” піднявся Мустафа Найєм.

Він повідомив оргмоменти:
по-перше, сьогодні, імовірно, на Майдані влаштовуватимуть ковзанку, і там буде міліція, так що без провокацій.
по-друге, завтра, 24-го, відбудеться велика партійна акція, яку роблять три партії. Хто хоче, може туди йти, але Майдан треба все одно зберегти;
по-третє, провокатори, імовірно, будуть ставити намети. “Намети заборонені, ми розуміємо, що це незаконно, але в будь-якому разі, давайте не провокувати”.
по-четверте, добре, що тут звучить зовсім інша риторика, бо вчора були образи і лайки.

Запам’ятався виступ Єгора із Донецька. Він сказав, що минулої ночі, о третій, до Євромайдану приєднався Донецьк. Що в Донецьку останній крок Януковича називають геополітичною шизофренією. “Ми за Євросоюз від Лісабону до Донбасу!”. Промову свою Єгор казав російською – а “слава Україні!” кричав українською, причому потужніше за всіх інших промовців.

Художник Олександр Ройтбурд сказав, що навіть ті громадяни України, які належать до російської культури – це культура Пушкіна, а не Путіна. Це було єдине з його виступу, з чим я згодна. Бо далі пан Ройтбурд казав, що йому не подобаються кричалки “Україна – це Європа” та інші, вони нагадують йому піонерський табір. “Давайте говорить о любви, культуре и искусстве, покажем, что мы европейцы, а не марширующие под политические лозунги какие-то…”. Гадаю, Путін був би не проти, щоб ми розмовляли про культуру, поки він нас заковтує.

В якийсь момент, коли виступав ведучий Євген Нищук, жінки з натовпу почали дуже рішуче скандувати, вимагаючи, щоб одному дядькові дали мікрофон. Пан Нищук відповів: “Я вас почув, зараз ми з цим паном познайомимось, і все буде нормально”. За деякий час з машини справді спустили мікрофон і дали його тому чоловікові. Він не підвів сподівань своїх прихильниць, аплодував йому весь Майдан. Дядько розповів, що він є поляк і казав колись Горбачову в обличчя “Шляк би тебе трафив” 🙂 Учив людей, як треба жити: що якщо посеред тротуару стоїть джип, який не дає пройти – коли збереться 50 тисяч і кожен покладе в кишеню каменюку, ніякі машини загороджувати шлях уже не будуть, а Янукович одразу зрозуміє, що йому в Україні нема чого робити 🙂 Головне, взагалі – не що казав, а як. Щось у цьому дядькові таки було.

Дехто з промовців, зокрема, Зорян Шкіряк, висловив сподівання, що коли людей буде сто тисяч, міліція перейде на їхній бік і сама викине Януковича з Банкової. Все це було сказано у дуже рішучій нетолерантній манері – подробиці на відео.
Втім, на жаль, ні на який бік міліція не перейде. Якщо стотисячна громада оточить Банкову, міліція стоятиме, де її поставили, і тихо саботуватиме накази найвищого керівництва. А що стосується їхньої подальшої долі, то тим, хто служить бандитам, у Європі не місце.

Координатор Комітету визволення політв’язнів Микола Коханівський, як завжди, був одним з найрадикальніших промовців. Він передав привіт усім українським політв’язням і закликав до національної і соціальної визвольної революції, яку, за його словами, опозиція просто не зможе не оголосити, якщо збереться сто тисяч рішуче налаштованих людей. Далі Микола розповів у подробицях один з можливих сценаріїв цієї революції, який багато кому сподобався, і закликав до створення революційних трибуналів для покарання покидьків.

Далі на “броньовик” піднялися молоді націоналісти. Діана Камлюк прочитала два власних вірші про Голодомор, Арій співав під гітару сумних пісень – “Заповіт” Шевченка і “Чорна рілля ізорана”. У цей час “тризубівці” роздали людям великі китайські ліхтарики, кількістю рівно 33 штуки. Люди запалили їх і випустили у небо…

І, як завжди, кілька думок у кінці. Особисто я ніколи не вживаю брудної лайки й не полюбляю, коли її вживають інші. Але, як на мене, краще хай хтось від щирого серця обматюкає владу, ніж скаже про неї щось настільки політкоректно-беззубе, що це нікого ні на що не надихне.
При цьому вважаю, що коли ти бачиш, що “засланий козачок” провокує тебе зробити щось, що дасть твоїм ворогам козирі проти тебе, то вестися на це – цілковита дурість. Але заклики на кшталт “бути толерантними” чи “не піддаватися на провокації” – просто ненавиджу. Як той чоловік з анекдоту, який більше за все ненавидів дві речі: расизм і негрів 🙂

Я підтримую усіх організаторів і учасників Євромайдану. На даному етапі все робиться правильно. Поки людей мало, ніяких силових дій не повинно бути, бо інакше влада усіх найактивніших швиденько виб’є з гри (когось закриють, хтось буде змушений переховуватись), а без них протест просто розсмокчеться сам собою. Але коли про “не піддаватися на провокації” регулярно кажуть на мітингах, це справляє таке враження, ніби політик більш за все боїться відповідальності за те, що можуть зробити люди. Боїшся відповідальності – не йди в політику. А ще – складається враження, що деяким громадським діячам потрібна не перемога, а докази проробленої роботи. Майте на увазі – люди все це відчувають.

Також трошки дратувало, що протест явно намагаються перевести у добре вже впізнаваний стиль, розроблений не у нас. При тому, що у них самих (Захід маю на увазі), коли відбуваються протести – летять шибки й вітрини, перевертаються і горять автівки – а в Україні такого не було ще й разу. Найстрашніші масові заворушення за всю історію незалежної України – акція “Україна без Кучми”, за яку 19 людей отримали реальні терміни – де-факто взагалі не була масовим заворушенням. Шановні представники західних демократій! Ми дуже вас поважаємо і дуже хочемо до вас у Європу – але ж ви самі дійшли до свого нинішнього становища не тим шляхом, який зараз пропонуєте нам. Той, що ви пропонуєте, на бандюків не діє.

Наостанок – закид у бік організаторів, відповідальних за “броньовик”. Коли мені треба було зробити з нього панорамні фото натовпу, з’ясувалося, що внизу черга з фотографів і операторів, і їх пускають нагору лише по одному. Зрозуміло, що драбина трохи хиталася, тому одночасно нею могла підніматися або спускатися лише одна людина. Але ж вони придумали, що нагорі, на даху машини, де під час виступів одночасно знаходяться двоє, троє, а іноді й четверо людей, може знаходитись тільки один фотограф чи оператор! Тільки я підійшла до сходів, як почула: “Девушка, вниз! Только по одному!”. В результаті – мені зайві нерви через залишену без нагляду камеру на штативі і, головне, неякісні фото, бо я ж не зараза остання – стирчати нагорі кілька хвилин, коли внизу черга і всім треба встигнути відзнятися до того, як почнуться промови. Клац-клац, як вийшло, так вийшло – і вниз. Це замість того, щоб знімати звідти десь утрьох.
Коротше, робіть висновки, шановні організатори, бо наступного разу ображуся 🙁

uk.wikipedia.org/wiki/Шеремета_Павло_Михайлович

uk.wikipedia.org/wiki/Євген_Глібовицький

Михайло Волинець

Микола Коханівський

Арій і Діана Камлюк