Євромайдан напередодні саміту. Вечір 28.11 (ФОТО)

А Майдан вже знову інший. Він вщент заповнений студентами (їх тисяч 15-20, не менше), і вони тусять так, що дим стовпом 🙂
З’явилися бочки з вогнем для обігріву, біля бочок – дрова. З’явилися також дерев’яні настили з ковдрами, де відпочивають люди (переважно старшого віку).
Вгорі на сходах студенти гамселять рейками у бочки. Все це робить Майдан схожим на той, 9-річної давнини. Але тоді нам реально було трохи стрьомно, а зараз вже цього немає, зараз це виглядає як більш гламурне повторення тих подій.

Радіють, мабуть, студенти. Тоді їм було по 8-11 років. Думали, певно, що тоді не встигли, а більше такого не буде. Пам’ятаю фразу з дуже гарної статті того часу: “Раз на історію країни посидіти на її головній вулиці біля бочки з вогнем”. Але чому ж тим подіям не повторитись, якщо тодішні студенти вже давно дорослі люди зі своїми сім’ями, а Зек все той самий? 🙂

Студентів у мікрофон постійно закликають не боятися. Вони й не бояться, бо боятися нема чого. Останній стрьомний день був 24-го, а тепер на Майдані стоїть поповський обігрівальний намет, і він є запорукою того, що розганяти не будуть.

Втім, цей стан гарантовано збережеться тільки до завтра. Завтра, якщо угоду не буде підписано і Януковича з усією європейською толерантністю, політкоректністю і дипломатичними реверансами поженуть з Європи сраним віником – все залежатиме від реакції народу. Я от не візьму на себе сміливість прогнозувати, що не буде сутичок. А якщо будуть – там різні сценарії можливі.

Політики, як і раніше, немає. Не чула навіть, щоб скандували “Банду геть!”. Зате постійно скандують “Під-пи-ши!”. (Головне гасло минулого Майдану теж було із трьох складів…). Всі “провокатори”, які закликали до радикальних дій, вигнані зі сцени. Весь час зі сцени кричать “Не піддавайтеся на провокації, у нас мирний ненасильницький протест, ми показуємо, що ми європейська нація! Україна це Європа!” і т.ін. У Європі якраз протести, як правило, зовсім не мирні. І взагалі, востаннє із такою самою частотою про “не піддаватися на провокації” я чула зі сцени на підприємницькому Майдані. Нагадати, чим він закінчився?

Так, я вважаю, що без політики політику не зробиш. І вважаю відмову від політичних гасел помилкою. Можна не використовувати партійні прапори, бо у великій кількості вони справді дратують – але політики (принаймні, лідери політсил) на трибуні Майдану потрібні. І політичні гасла, хоча б одне – “Банду геть!” – потрібні теж.
Я розумію, що “аполітичні” демонстранти небезпідставно побоюються, що політики їх зіллють, продадуть. Що вони будуть мерзнути, а хтось з політиків за те, що злив їхній протест, отримає посаду в уряді Януковича. Але ж без політиків вони просто за деякий час розійдуться самі. Залишиться жменька непримиреннних, яких спакує “Беркут”. І все.

При цьому я розумію, що, можливо, іншого виходу зараз немає. Давайте дивитися правді в очі: у “Батьківщини” й “Удару” нема людей у достатній кількості, а проплачені мерзнути не будуть і під кийки “Беркуту” не підуть. Значить, основну масу протестувальників складатимуть прихильники “Свободи”. При всій моїй до них симпатії – Янукович покаже Європі цю картинку і скаже, що єдиний вибір у європейців – або він, або фашисти. А сьогодні їм показують гарні молоді обличчя без політичних гасел, майбутню еліту нації – ось ці люди хочуть до Європи.

Я все це розумію – але показушна толерантність бісить. Є люди, в яких просто ліберальні погляди, це нормально. А от коли в повстанських піснях переробляють слова, щоб когось не образити – це не нормально. Ненормально, коли молодь починає флешмобити “Хто не скаче, той москаль!”, а зі сцени у підсилювач перекрикують: “Той, хто скаче, за ЄС!”. Ненормально, коли Руслана Лижичко, яка прийшла на Майдан попіаритись, щоб її не забували – вириває мікрофон у Коханівського і обзиває його провокатором. Я ненавиджу, коли про будь-кого кажуть “піариться”, бо тому, хто щось реально робить, як повітря необхідний піар, і це є добре і правильно. Але ж Руслана поза музичною цариною ні в чому не орієнтується і нічим не ризикує. Ніхто її ніколи не посадить, і “беркути” її не поб’ють. Найстрашніше, що може з нею статися – це втрата популярності. Тому вона має право виступати зі сцени, а не вирішувати, хто провокатор, а хто ні.

Подумати тільки, який жах виходить. Особисто я за те, щоб на євромайдані мирно співіснували всі, хто не хоче до Тайожного союзу. Щоб усім давали слово і нікого не обзивали різними негарними словами. Але правда, на жаль, в тому, що цей майдан – картинка для Європи. На ньому можуть виступити сотні промовців з різними поглядами – але варто комусь, наприклад, ляпнути щось про жидів – і наші вороги вже постараються, щоб це було зранку до ночі в усіх ЗМІ, а цей промовець був представлений як речник всього Майдану. Коротше, з усього, що було, покажуть тільки це. А в Європі на такі речі неадекватна реакція. Тож закликаю наших шановних радикалів, яким удасться дорватися до мікрофону, пам’ятати, що для всього є свій час і своє місце, і що нехтувати державними інтересами України (з будь-яких мотивів) – не найліпший вчинок.

Що буде далі – поки що ніхто сказати не може. Було б дуже добре, якби Янукович, злякавшись протестів, підписав завтра угоду. Але ж він її, скоріше за все, не підпише, бо дуже вже великий хабар йому Путін запропонував. Якщо, звісно, Янукович не хитріший, ніж ми всі про нього думаємо і не хоче видоїти з Європи по максимуму, перш ніж все-таки підписати асоціацію. Як дівчина, яка каже хлопцю: “Якщо ти, Василю, негайно не одружишся зі мною, я виходжу заміж за Петра”. Це зовсім не означає ані те, що Петро вже зробив їй пропозицію руки й серця, ані те, що вона згодна за нього вийти. Але на Василів іноді діє 🙂

Збір коштів на політв’язнів

Молодь увімкнула ліхтарики

Ой, боюся, що горітиме…