Завершився круглий стіл щодо виходу з кризової ситуації

У самому факті, що опозиціонери туди пішли, нічого поганого немає. Цього вимагала Європа – вони це зробили. Ще раз озвучили вимоги Майдану – цього разу просто в обличчя Януковичу, ще й принагідно полякали його особистою відповідальністю за можливе кровопролиття, чутки про яке все більше обростають подробицями.

Тобто, якщо немає ніяких публічних чи, тим більше, закулісних домовленостей з владою (а їх, схоже, немає) – ну, сходили і сходили.
І через те, що ні до чого не домовились, перейматися теж не треба. Було б гірше, якби домовились, якби Янукович пішов на якісь поступки і протестувальники на це повелися і бодай частково розійшлися б. Бо ми добре пам’ятаємо, чим це закінчується.

Це було потрібно не для Януковича, бо чхати він на всі домовленості хотів. І це не для опозиції, бо вона знає, що Янукович начхає на всі домовленості. Це для Європи.

Я знаю, як сильно багатьох дратують постійні заклики євродіячів до мирного врегулювання конфлікту – навіть тоді, коли очевидно, що силового протистояння не уникнути. Але нічого не поробиш, у них, дипломатів, така робота – закликати усіх до миру. Це такі правила гри. Вони нас закликають до миру – ми їм відповідаємо, що так, звісно, у нас мирний ненасильницький протест. Далі ми, приміром, даємо рішучу відсіч “Беркуту”, який прийшов нас зачищати, і європейці захоплено нас вітають 🙂

Вони підтримають того, хто переможе і оголосить себе їхнім другом. Навіть якщо на шляху до перемоги він наваляє гору трупів висотою з майданівські барикади. Але того, хто ще не переміг, але декларує агресивні наміри, вони ніколи не підтримають.

Тому – робимо помаленьку те, що потрібно робити, кажемо при цьому те, що потрібно казати, укріплюємо барикади, тренуємо людей, протягом вихідних посилено пильнуємо наметовий табір, щоб тітушки з Європейської нам чогось зайвого не поробили, і все у нас буде добре 🙂