Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті » Кейс Навального: ну, й довбні

Кейс Навального: ну, й довбні

Подивилася і я, нарешті, те відео, де Навальний розмовляє телефоном з одним з ФСБшників, що робили на нього замах, і той в усьому зізнається.
Хороше відео. Гарний ляпас усім західним путінським утриманцям, типу Меркель, і західним же розвідкам, які стільки часу майже нічого не могли “нарити”.

Нарешті стало ясно, як усе було: убивці з ФСБ проникли у порожній готельний номер Навального, нанесли отруту на його спідню білизну (спеціфічний стиль Путіна), але Навальний вижив через швидку посадку літака і кваліфіковану допомогу лікарів “швидкої”. Далі убивці всіляко намагалися ліквідувати докази злочину: вимили непритомне тіло у лікарні і двічі дезінфіковували одяг. Але сліди отрути залишились у крові і сечі Навального, а також на пляшці, з якої він пив.
Гарний ляпас вийшов і конспірологам, схильним казати “хотіли б убити – убили б” – і я зараз зовсім не про кейс Навального, а набагато ширше.

От ми ж усі знаємо про всі наші щоденні недоліки і відверті п*деци. Знаємо і мовчимо, бо так треба. Не замислювались, чому при такому рівні наших загальних відвертих щоденних п*деців путінські танки ще досі не в Києві?
А ось чому.
І виключно цьому.
Тому, що на тому боці – ще більші довбні, ніж ми. І так було завжди.

Ми їх ідеалізуємо, певніше, демонізуємо, самі собі вигадуємо, що вони круті. А у них – не дурний підліток, а цілком дорослий працівник спецслужби, причетний до спроби вбивства, що вийшла на геополітичний рівень, обговорює це вбивство телефоном. Із незнайомою людиною. Отак.
Не буду казати, що вони на 100% усі такі довбні. Але відсоток їхніх довбнів достатній для нашої відносної безпеки. Бити їх, таких, можна і треба. Пам’ятаймо про це.

І другий момент. Вразив захмарний рівень, на якому вів розмову Навальний. Я думаю, це гідно працівника спецслужб – такого, якими вони мали б бути – з величезним досвідом. Ясна річ, професіонали могли трохи повчити, “піднатаскати” Навального, але ж сам він таким професіоналом все одно не є. До того ж, деякі коментатори пишуть, що російський опозиціонер сильно ризикував, проводячи цю розмову особисто, адже його голос могли впізнати. Але ніхто, окрім Навального, який живе темою цього отруєння всі останні місяці, думає про нього щохвилини – про те, як помститися, і про те, як витягнути з цього для себе максимальну кількість бонусів (він політик, для політика це нормально), тільки Навальний, який знає про цю історію все, що теоретично може знати людина, для якого це його власне життя, а не завдання по роботі – тільки він міг розмовляти так.
Молодець. Аплодую стоячи.

Вчимося ще одній давно відомій істині: хочеш, щоб робота була зроблена якісно – роби її сам.

І третя істина. Якщо Навальний стане президентом Росії, він ніколи не поверне нам Крим. Бо це проти інтересів Росії.

Тому наш “запроребриковий” інтерес – не у зміні тамтешньої влади на якусь “притомну” чи навіть “проукраїнську” (це неможливо), а в максимальному, будь-якими шляхами досягнутому, ослабленні Мордору. У розпаді його і загоні під геополітичну лавку. Поки цього не станеться – лізтимуть, стрілятимуть і труїтимуть, хто б там на чолі не був.

Filed under: Статті



One Response to "Кейс Навального: ну, й довбні"

  1. Навальний, насправді, то є “Навальний &Co”. Своєрідна корпорація, точний склад якої, наразі, важко зрозуміти, але, можна робити досить вірогідні здогадки. Саме про це свідчать, і гіперпрофесійно – розвідницьке інтерв’ю з виконавцем, і циклічно – повторні натяки, що Крим він не віддасть, і факт його виживання, анабазис до легендованої клініки “Шаріте”, чудесна поява на сцені Deus ex machina, ака “Беллінгкет”, із розслідуванням, комплектом об’єктивних даних, т.д.
    ——————————–
    Це все не мультики про “дрєвнюю Русь”, не серіал про примітивного, надмірно емоційного, вчителя історії, який, явно, нікого, нічому нездатний навчити, бо видно, що і сам нічого не розуміє, всі рішення приймає, як вперше, імпульсивно, в режимі Іванушкі – Дурачка. Але, механізм – аналогічний. Реклама, привчання публіки до мислі, про існування “справжньої альтернативи”, трансляція програми кандидата, і його ключових тез, за найгарячішими пунктами порядку денного, який інтуїтивно, шкурою, відчувається коцапчєгамі.
    ——————————–
    З такої точки зору, найцікавіше є, саме, що вони твердо, для себе, розуміють, що зроблено війну, окупацію, анексію, що це все – не тільки протиправно і незаконно, але, і просто – недобре. І що наслідки вже є, і ще будуть. Все вони розуміють. Я з такими говорив, дивився їм в очі.))) А от далі – дещо цікавіше. Якщо не зачіпати Лугандос і Бамбас, там все досить очевидно, і дискусія зводиться, головно, до “зварити, чи підсмажити?”, там – і транскордонні обстріли, і полонені кадрові коцаповійська, і “Боїнг”, і т.д.
    ——————————–
    Отже – Крим, бутерброд, чи не бутерброд? І, як саме корпорація “Навальний &Co” їсть бутерброд із ковбасою? Чи канонічно – лицемірно, чи, навпаки, за рекомендацією кота Матроскіна, ковбасою – на язик? Багато вже сказано про те, що Крим Україна – не втримала, і він упав, а Росія його підібрала. Можливо, що і так. Але ж, всі ми знаємо, як падають бутерброди, правда? І, що характерно, корпорації “Навальний &Co” – воно, цілком очевидно, смакує! )))
    ——————————–
    Тепер – до ковбаси. Фішка в тому, що Крим, або, не так – “Крим”, означає зовсім різні речі, для різних шарів коцапоспільноти. Для тих, хто довго роздумує, які саме макарошки купити, “Крим” – анестетик, чи, навіть, нейролептик, універсальний соус до умовно-їстівних макарошек і сардельок, тема взаємноприйнятних бесід де завгодно, скрєпа, коротше. Точніше, одна зі скрєп, нарівні з Сірією, ЦАР, “Північними потоками”, гіперзвуковими ракетами, Путєном верхи на стєрхах, т.д. Тобто, за великим рахунком, якщо Путєна запустити ще раз, верхи на зябліках, або, на страусі, чи, на кенгуру, то скрєпу “Крим” можна було би вивести з ужитку, як надлишкову. Бо об’єм людської пам’яті і уяви – небезкінечний, а ефірний час і рекламні бюджети – тим більше.
    ——————————–
    Абсолютно ясно, що скрєпа “Прутєн”- вже, практично, відпрацювала життєвий цикл, і буде виведена з експлуатації в утиль найближчим часом. І що ж ми бачимо, у виконанні “Навальний &Co”? Анонс перегляду ліку скрєп, ну, або – неперегляду. Що “Крим” означає для наближених до Прутєна? Свіжонаграбоване майно, землю, вілли, активи, дачі, вільну землю в теплій місцевості, під різноманітні військові бази і об’єкти, тобто – замовлення, бюджетні гроші, лояльність військових, аеродром підскоку для відряджень на Близький Схід, Африку, Середземномор’я. Нічого подібного і близько немає в Лугандосі із Бомбасом. “Навальний &Co”, отже, просто обіцяють прутєнському оточенню “стабільність”, і що у них не будуть витягати, прямо із пельки, напівпроковтнуті, напівпрожовані шматки бутерброда, із ковбасою, маслом навпіл із землею, піском і сміттям, пляжною галькою, пляшками колекційного вина “Массандри”. Це, доречі, також – до точного розуміння контексту, гіпотетичного відновлення постачання води до Криму, хоч зараз йдеться не про це.
    ——————————–
    Отже, “скрєпа” навколопрутєнської жрущої протоплазми, про яку відверто не бажають говорити – їхній спільний пограбунок Криму, під патронатом особисто Прутєна, і “Навальний &Co” обіцяє цю “скрєпу” не рухати, і на цьому базує свою передвиборчу пропаганду. Гарантує, так би мовити, “понятія, і безпеку общака”, і т.д. Тобто, демонструє, який він, насправді, щирий, правильний коцаппчєг. Чорт з ним. Але, поведінка наших сучукрвладців, всі сім років – от що дивує. Вони не знають, що відбувається? І тому постачали струм до Криму, продовольство, будматеріали, т.д.? “Забули” про Крим, зробили “вільну економічну зону”, а через медія, наразі, дискутуються теми – наскільки винуваті солдати, що не стріляли в Криму? Що Україна, взагалі, якось, не так вела справи в Криму, і сама винувата. І, чи не подати туди водичку, якимось, хитрозакрученим, бізнес – способом? Себто, Росія веде справи в Криму – саме так, як належить. Чому позиція Прутєна з Навальним дивує нас більше, ніж поведінка наших президентів і депутатів, які, формально, до кооперативу “Озеро” не вступали? Чи, може, ми не все знаємо, про наших, рідних колаборантів? Теза, що Крим до України вже ніколи не повернеться – вперто повторюється різними діячами, без пояснень, з відведенням очей вбік. Щоби ми всі до того звикали. Що той Крим у нас вкрали і привласнили – такі могутні, всевладні люди, що, навіть, ніякі закони і принципи на них не розповсюджуються, і все, що ми можемо – тільки допомагати їм облаштовувати вкрадене, бо інакше – вони нас ще і битимуть.
    ——————————–
    Здача Криму – результат розумової і психічної меншовартості сучукрвладців, їхнього колаборантства, на тлі апетитів криптоКГБшного охвістя. Ніяке “повернення Криму” не є можливе з позицій меншовартості. Ніякий “Навальний &Co” нічого не повертатиме, якщо меншовартісні владці не вимагають повернення, не вибудовують відповідних позицій, а, навпаки – систематично колаборують. Може, наші сучукрполітики вже пообіцяли “Навальний &Co” повну співпрацю і ассистенцію? Я би не дуже здивувався. У нас, навіть, до позицій в міністерстві оборони допускається тільки щось, достатньо схоже на вживану шмату, а як недостатньо – то не допускається.

Залишити відповідь

*