З ПРИВОДУ БЛОКУВАННЯ АКАУНТУ ТРАМПА У ТВІТТЕРІ

Всі знають, що я не підтримую Трампа. Як українка, бо якби була американкою – можливо, що голосувала б за нього, бо правоконсервативні цінності мені ближчі, аніж лівацькі. Але як українка я здогадуюсь, майбутнім якої держави намагався заплатити Трамп Путіну за допомогу на виборах, і бачу, як раділи в Росії, коли він переміг, і як засумували, коли програв. Для мене цього достатньо.

Але. Блокування акаунту Трампа, як і будь-чийого іншого акаунту, я засуджую і готова долучитись до кампанії, якщо така буде, за його відновлення. Тому що з Трампом за його вчинки повинен розбиратися американський суд, а приватним компаніям-монополістам затикати йому, як і будь-кому іншому рота зась. Вони не бачать і не можуть бачити різниці між закликами “на Капітолій” і закликами, наприклад, на Майдан, і не повинні блокувати за такі заклики.

Яку інформацію отримувати людям, а яку не отримувати, раніше, за часів СРСР, вирішували у Політбюро. Тепер це почали вирішувати так само кілька осіб – власники соцмереж. Знайдіть три відмінності, як то кажуть.

Між цими двома етапами був ще проміжний – «невгодну» інформацію не забороняли, але засмічували потоками неконструктивної критики, на кшталт «Автор розумово обмежена путінська консерва» (це я, ви зрозуміли, політкоректно пишу, щоб і мене не забанили). Це дратувало, але краще так, як було – з тролями, ботами і проведеним у психушку Інтернетом, ніж отак, як стає зараз.
Хтось ще пам’ятає часи, коли Інтернет був територією свободи? Як вільно тоді дихалося, і як бракує тих часів зараз. Зараз це територія цензури. І самоцензури, егеж, бо коли у тебе є акаунт з великою кількістю підписників, ти починаєш активно займатися самоцензурою, бо ж шкода, якщо забанять.

Я навіть лазила у Даркнет, наївно думаючи, що свобода, можливо, перекочувала туди. Але фіг – наскільки я зрозуміла, там нема інформації, є тільки продаж незаконних товарів, переважно наркотиків, що мене абсолютно не цікавить.

Усі популярні блогери банять тих, кто нападає на них у коментах. І отримують в результаті теплу ванну, свою власну бульбашку. І часто навіть не уявляють собі, що робиться за її межами. Я ніколи не баню за лайливі коменти. Я ніколи не скаржуся на акаунти політичних противників та ідеологічних опонентів, навіть якщо вони переходять усі межі моралі – глузують, наприклад, з наших загиблих. Я хочу знати своїх ворогів, хочу бачити їх в обличчя і вільно читати, що вони пишуть. Крім цього, наших опонентів більше, ніж нас, і їм простіше забити нас скаргами, аніж навпаки. Так що краще не грати за такими правилами.

Я розумію, що населення, пересічного обивателя слід захищати від руйнівного впливу ворожої пропаганди. Це робиться і буде робитися – шляхом ускладнення доступу на ворожі ресурси. Обиватель лінивий і недопитливий, і в масі своїй, якщо для того, щоб почитати ворожий ресурс, треба буде докласти певних зусиль, він цього не робитиме. А допитлива людина знайде, як обійти заборони. І це нормально. Бо таких мало, і не вони вирішують, хто переможе на виборах. Так що помірні обмеження, розраховані на широкі маси – це норм, певніше, це сумна необхідність, викликана ситуацією. Але повністю знищувати якусь інформацію, як вчинили з акаунтом Трампа – я вважаю це злочином.

UPD. В коментарях багато хто питав про моє ставлення до проросійських мас-медіа. Відповідаю. Проблема не в конкретних медіа, а в російських газорублях, які нескінченним потоком йдуть в Україну. Треба перекривати надходження цих грошей, а їхніх отримувачів, вони ж власники каналів, судити за державну зраду. Тоді канали можна не чіпати, вони самі частково зникнуть, частково змінять наповнення.