Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті » Ми – прототипи майбутніх художніх і документальних фільмів…

Ми – прототипи майбутніх художніх і документальних фільмів…

…І ще про одну зустріч я вам не розповідала. Була нещодавно міні-нарада у Провідника: Перший, керівник медслужби Яна Зінкевич, командир легкопіхотного загону “Вольф”, ну, і я. У зв’язку з нещодавнім загостренням на фронті у Госпітальєрів дуже багато роботи, медичні бригади працюють одночасно по всій лінії фронту, люди виснажені, частину Яні довелося відпустити на свята… Між іншим, Яна, яка два місяці тому народила дитину, вже сама виїздить до своїх Госпітальєрів на передові позиції, керує й допомагає.

Решта – це таке, не для Фейсбуку, звіт по минулих фронтових операціях і планування майбутніх. Але б бачили ви оцю трагікомічну ситуацію, абсолютно типову для добровольчого руху: усі мають проблеми зі здоров’ям, усі відмовляються залишити війну, і всі про всіх, крім самого себе, сподіваються таємно, що Провідник своїм наказом зажене лікуватися. А Провідник сам такий. У підсумку лікування відкладається до кінця війни – або, не дай Боже, до потрапляння в реанімацію (це одна відома волонтерка, якій теж не до власного здоров’я, про себе сказала: “Я якщо потрапляю до лікарів, то одразу до реанімації”).

“Зібралися, блін, ненормальні…” – кажу я.
“А може, то вони ненормальні, а ми якраз нормальні?” – висуває версію Вольф.

Ну, то таке. Це була абсолютно звичайна зустріч. Але от якось дійшло до мене, що ми – абсолютно живі, реальні, неідеальні, замордовані побутом, з розхитаними нервами, усі в наших щоденних клопотах… Ми – прототипи майбутніх художніх і документальних фільмів, романів, героїчних саг. Яна Зінкевич – це на 100%, її життя – готова гостросюжетна драма, письменникам і сценаристам взагалі не доведеться нічого вигадувати, майбутні твори про неї будуть дуже документальними. Образ Провідника документальним не буде, але він буде прозоро вгадуватись то в одному художньому творі, то в іншому. А я… Я ще до війни зрозуміла, що моя місія у цьому світі – Свідок. Я особисто не роблю ніяких подвигів, зате в усі історичні моменти знаходжуся в епіцентрі подій. Мабуть, я буду консультантом і джерелом для всього того майбутнього бєзобразія. Якщо все не позабуваю, звичайно. Я колись думала, що такі яскраві речі, як війна чи революція, забути неможливо. Ні фіга, забувається тільки так. Усе забувається, крім якихось дрібничок, які застрягають у пам’яті взагалі невідомо чому…

Filed under: Статті



Залишити відповідь

*