Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті » Сестра

Сестра

Чи не в половини наших фронтовиків є більш або менш близькі родичі у Росії. У 99% випадків це вата ватою. Іноді стосунки між близькими людьми уриваються, іноді вони продовжують спілкуватись, запровадивши табу на політичні теми – “щоб не посваритись”.

Розповідає немолодий солдат ЗСУ, родом зі сходу України, російськомовний:
– Ми з сестрою росли разом, усе робили разом. Рано залишились без батьків і були дуже близькі. Щось у неї сталось, якась проблема – зразу до мене біжить. Потім вона вийшла заміж у Росію. Я часто їй дзвонив, вона дзвонила, в гості один до одного їздили… Вона нормальна була, адекватна, завжди. А потім почалася війна, і я пішов добровольцем на контракт, а вона почала мені розказувати про “хунту”, “карателів”, “розіп’ятих дітей” і “наших там нет, это вы сами”.

Брат з сестрою зберегли стосунки, вирішивши спілкуватись лише на нейтральні теми. Як правило, говорили про дітей. У нього – двоє, є вже онуки, у неї єдиний молодий син…

Все змінилося, коли сестра подзвонила братові у повній паніці.

– У нас тільки-но закінчився бій, я повертаюся у бліндаж, і тут вона дзвонить: “Саша, помоги! Я не знаю, что делать”.

Виявляється, її сина призвали до армії, і стало відомо, що він буде проходити службу у Ростові з відрядженнями на Донбас.

Усі “наших там нет” припинилися миттєво. Жінка забула про всі “політичні розбіжності”, про “русскій мір”, “карателів” і “хунту” і, як завжди робила у складних ситуаціях, стала радитись зі старшим братом, як врятувати сина.

У мене, коли боєць розповідав цю історію, цілі шпигунські розклади в голові промайнули: хай відправляють… А він за допомогою дядька нехай перебігає на нашу сторону і дає інтерв’ю… Але хто ж захоче ризикувати життям і свободою – що сина, що єдиного племінника?

– І порадив я сестрі: “Збирай гроші і відкупай сина від служби у Ростові. Хай служить поблизу дому, без відправки на Донбас”. І вона зібрала гроші, це була не дуже велика сума, частину послав я. І племінник на Донбас не поїхав. Зате тепер я знаю, скільки коштує росіянину відкупитися, щоб його сюди не відправили. А сестра знову нормальна стала.

Filed under: Статті



One Response to "Сестра"

  1. Є така проблема. І примирення неможливе. Бо війна йде не за території, не за людей, не за копалини. Навіть якщо це так не формулюється, війна йде за те, хто, насправді, зі стеком, у френчі, бріджах, і в корковому шоломі, а хто, навпаки, має на стегнах пов’язку із ялинкового листя і кільце в носі. Хто дикун, а хто несе тягар білої людини. Саме тому серед найзапекліших ворогів кацапів так багато хлопців з пограниччя, з педагогічною, філологічною, історичною освітою, спортивних фанів, зокрема футбольних. Вони знають і відчувають історію, мову, гостро реагують на спроби пригнічення, домінування. “Раша Тудей” не показує правду про узьку жизнь, в неї завдання інше, скацапщення всіх ворогів навкруги, вербування їх у ряди православних носіїв справжніх цінностей. Правильної віри, єдиного вождя, всепереможного війська, гарантованої нафтогазової шари. Вербування тотальне, несть елліна чи іудея.
    ——————————–
    Зародки були дуже давні. Нас було шестеро братів, троюрідних, збиралися влітку в гостях у бабусь. Один московський, завжди поводився зверхньо. Розповідав нам, що Москва – центр міра, а ми нічого не розуміємо. Він був на пару років старше нас. Ми завжди йому давали фору, заперечували, аргументували. Доводили, що приймачі VEF – то все ж таки, у Ризі зроблено. А ФЕД – то Харків. І ні перше ні друге – ніяк не Москва. Жодного разу не погодився. А просто так врозумити не можна було, ми б тоді вигрібли від батьків, і з родичами скандал. То ми, абсолютно не змовляючись, що цікаво, дратували його дрібницями, знаючи, що втратить рівновагу і обов’язково буде матюкатись. А потім били гуртом, за непристойність . З такою насолодою, що досі пам’ятаю. Мовчки, нічого не пояснюючи. І між собою ми ці бійки ніколи не обговорювали і ні слова не сказали дорослим. Ми захищали своє, правильне, бачення світу від явно ворожих спроб викривлення і спотворення, спроб накинути нам меншовартість. Як могли. Необхідність цього кроку відчувалася як самоочевидна, не для дискусії.

Залишити відповідь

*

Статті