Як відпускали Фортуну (ФОТО, ВІДЕО)

Я нарешті вдома і можу розповісти детально про сьогоднішній суд по зміні запобіжного заходу для Фортуни.

Як ви знаєте, Віка вже вдома – у квартирі мами нашого спільного побратима, яка надала суду документ, що згодна на перебування Вікторії під домашнім арештом в її квартирі. Це наша хоч і тактична, але дуже велика перемога.

Як ми боролися за це, як пахали більше двох тижнів, як не спали, шукаючи докази і спростування, скільки людей було залучено, як ми всі – НАРЕШТІ – об’єдналися, забувши про те, що роз’єднує, об’єдналися, як ми це краще за всіх уміємо, проти спільного ворога – цього разу внутрішнього, який розкрив пащу на одну із нас.

Я сьогодні щаслива була, чесно. Знаєте, в скількох судах я побувала за часів Януковича (потім була семирічна перерва на фронт і службу в ЗСУ)? Так ось, настільки емоційного засідання суду, що так било б по нервах – у моєму житті ще ніколи не було. Це вперше. Емоційного – не тому, що хтось бився або голосно кричав. По-іншому.

А ще я вперше в житті – не смійтеся – робила стрім. Коли була журналісткою до війни, стріми були ще не дуже поширені, і я не навчилася. І сьогодні за хвилини до початку засідання чіплялася до журналістів, бо після тренувального кількасекундного стріму кудись зникла ота клята кнопка «Відео наживо». Мені її знайшли, і я більше не користувалася телефоном, щоб нічого не зіскочило. Ну, й через те перепсихувала теж, бо ж розуміла, що стрім потрібен. І стрімила – дві з половиною години.

Тепер маю розповісти усе по порядку. Група підтримки під судом і два квартали «тихушників» навколо. Багато «відкритої» охорони. Це погана ознака, не відпустять, думаю я. Супер, що прийшов наш з Вікою побратим Змій, я втулила йому плакати для акції, бо сама мала йти всередину, він роздав їх групі підтримки і потім зібрав назад.

Добре, що початок засідання відклали, бо не встигали наші поручителі, народні депутати, які до другої мали бути на сесії.

Нарешті нас запускають всередину. В зал – лише операторів і фотографів, добре, що взяла з собою дзеркалку. Змарніла Віка з розпущеним волоссям вже сидить в «акваріумі». Охорони в броніках – явно більше, ніж треба.

Засідання почалося з клопотання адвоката випустити Вікторію на час засідання з «акваріуму», щоб вона сиділа поруч з адвокатами. Суд заслухав думку старшого конвою – «Поза межами скляної кабіни такої можливості немає», відповів той. На питання судді «Чому?» – «Керуючись планом охорони даного об’єкту».

– Ця дівчина прикривала твою спину на війні! – каже Оксана Корчинська, а суддя приймає рішення випустити Віку до адвокатів.

Далі адвокат просить допитати нашого свідка з Донецька, Руслана, який вчився в одній школі з Ольгою Суховою, і готовий під присягою повідомити, що це саме вона конвоювала наших полонених. Суд не задовольняє це клопотання. Але долучає до справи матеріали прокурорів, які вони за цей час нарили на Віку: що у неї є родичі в Росії (ті самі, які у 2014 її з родиною не прийняли – О.Б.) і що її телефон не білінгувався протягом кількох місяців у 2014 (ті самі місяці, включно з серпнем, коли Віка була в Росії, а Ольга конвоювала полонених – що підтверджує позицію захисту – О.Б.)

Далі обидва адвокати, Віталій Коломієць і Віталій Цокур, просто розмазують всі звинувачення по стінці. Викладають усі докази сфальшованості слідства, які вже відомі всім, хто стежить за справою Фортуни, а саме:

– Докази перебування її на момент “параду” в Росії, включно зі статтею на російському сайті і сюжетом російських тележурналістів про українських біженців, де в кадр потрапила Фортуна, з короткою чорною зачіскою; документи – різні медичні та інші довідки звідти;
– її фото з коротким чорним волоссям у серпні 2014 р.
– протокол огляду сайту “Миротворець”, де встановлено, що конвоїрка – Сухова;
– результати незалежної експертизи багатьма способами, з використанням фото в однакових ракурсах;
– математичне порівняння пропорцій обличчя і його деталей тощо.

Це була робота такого запрєдєльного класу, що… Якби ці виступи були перед судом присяжних, то усі присяжні одноголосно постановили б відпустити Віку – причому незалежно від того, ким були б ті присяжні – старими “совками” чи 18-річними гопниками.
Я безсила це переповісти, краще гляньте відеозапис трансляції:

На другій годині засідання нарешті прибули поручителі – народні депутати, які після закінчення засідання мчали до суду, ще й довго не могли знайти місце, де запаркуватися.

Далі слово дали Вікторії, вона сказала, що мешкає в Олексієво-Дружківці, діти з нею, але якщо її відпустять під домашній арешт у Києві, вона готова забрати до себе дітей.
– Я не думала, що захищаючи країну свою, будучи добровольцем, мене можна отак нахабно прийти і ув’язнити. Назвати мене сепаратистом, осоромити на всю країну… Ваша честь, вибачте, я не можу… І заплакала.
Адвокати заспокоїли її, і Віка продовжила:
– Я до цих подій 14-го року непричетна, я не маю ніякого відношення до них. Там прокурори надали якісь документи. Так, в родині є люди, котрі на тій стороні. Але я з ними не підтримую ніяких зв’язків. До травня 2014 я була в Олексієво-Дружківці. Влітку поїхали ми до Росії. Потягнув мене туди мій чоловік. Бо якось – сім’я, і я поїхала за ним. Пожили ми трошки в Росії, я посварилася з ним і сказала: “Все, я їду обратно, я не можу там, в тій Росії”. І коли приїхала, я розірвала всі стосунки зі своїм чоловіком.

Прокурори, звичайно ж, заперечували проти необгрунтованості підозри. Вони стверджували, як завжди, що Віка може втекти на непідконтрольну територію. Мотивували це, зокрема, тим, що вона – “людина зі слабкими соціальними зв’язками, яка ніде не працює”. Це, нагадую, про дружину офіцера з двома дітьми (меншій – рік і чотири місяці) і мамою-інвалідом. А діти її лишаються під наглядом батька (який служить в армії – О.Б.), так що все норм, вони не покинуті напризволяще. Після цього мій стрім буквально завалили коментарями з, інтелігентно висловлюючись, критикою на адресу прокурорів.

Це прокурори натискали на те, що Віка відмовляється від слідчих дій (насправді – вона і її адвокати від початку заявили, що Вікторія згодна на всі слідчі дії, як тільки її випустять із СІЗО, знаходження в якому вони розцінюють як тиск на неї). “На десерт” прокурори заявили, що у Фортуни було вилучено протипіхотні міни і “предмет, схожий на постріл до гранатомету”. “Позор!” – зашуміли в залі, адже це дуже схоже на справу Ріфмайстра і багато подібних справ.

Ясна річ, що це могли бути лише цілком законні макети, які є у половини фронтовиків і практично у всіх волонтерів. Ті, хто дотичний до цієї теми, знає, як і чому люди колекціонують такі речі. Але мама Фортуни присягається, що була при обшуку разом з дітьми і бачила, що вилучали лише комп’ютер, носії інформації і телефони, що ніяких предметів, схожих на вищезгадані “міни”, не вилучали…

Далі суддя дав слово поручителям. Першим виступав Андрій Шараскін, учасник оборони ДАП і мій співслужбовець з позивним Богема: “Вікторія є моєю бойовою посестрою. Я теж мав честь у цей період захищати Україну в лавах Добровольчого Українського корпусу “Правий сектор”. Я чітко розумію, що ця гібридна агресія відбувається в тому числі і через такі дії, коли штучно почастішали випадки неправомірного затримання і утримання під вартою. Я дуже сподіваюся, що ми поставимо в цьому логічну крапку. І зацікавлені в тому, аби відбілити честь і гідність нашої бойової посестри”.

Яна Зінкевич розповіла, що брала участь у бойових діях фактично “в сусідніх окопах” з Фортуною, добре знає її особисто і допомагала їй з оформленням пакету документів, необхідних для отримання статусу УБД. “І я особисто її повідомляла, що вона отримала цей статус і може нарешті прийти і забрати своє посвідчення. Вибачте, це для мене нонсенс. Вести слідство 11 місяців, а арештувати ветеранку саме тоді, коли вона отримує своє посвідчення? Цим ви просто зганьбили всіх нас – зганьбили її, зганьбили взагалі добровольчий рух”. Також Яна пообіцяла всіляко сприяти Фортуні, допомагати з орендою житла в Києві, якщо її відпустять під домашній арешт.

Далі свою готовність взяти Вікторію на поруки висловив нардеп Михайло Бондар – теж доброволець і учасник бойових дій. Сказав: “Ми не кидали і не кинемо своїх у важку хвилину”.

Медик-волонтер і нардеп минулого скликання Оксана Корчинська наголосила на тому, що чоловік Вікторії, офіцер, проходив по службі неодноразові перевірки, і що серед поручителів Вікторії – генерал-майор СБУ, вона ж міністр у справах ветеранів Юлія Лапутіна. Вона ніколи б не поручилася за Вікторію, не упевнившись у її невинуватості. “Будь ласка, відпустіть Вікторію до дітей! Бо її чоловік, лейтенант десантно-штурмових військ, якому треба служити і утримувати родину, зараз єдиний, хто дбає про цих дітей”.

Речниця і голова ветеранської служби ДУК ПС Дана Виноградова розповіла про бездоганну службу Фортуни в ДУК.

Колишній в’язень Кремля Володимир Балух нагадав про принцип демократів: краще відпустити сотню винних, ніж посадити одного невинного. Сказав, що добре розуміє розпач невинного в’язня і попросив суд не руйнувати сім’ю Фортуни.

Я теж мала бути поручителем, але через те, що робила стрім, пізніше, ніж інші, передала адвокатам свою поруку, і тому мене не заслуховували.

Далі суд видалився до нарадчої кімнати. Віку на цей час повернули до “акваріуму”. І тут почалося…

– Вам буде соромно за те, що ви брешете відкрито в суді, – сказав адвокат Віталій Коломієць одному з прокурорів.

– Я була там! – закричала мама Вікторії, пані Наталя Воронцова. – Ви все брешете! Не було нічого вилучено! Вилучили тільки носії, ноутбук і телефони!
– Поясніть, нащо ви обманюєте суд? – насідав адвокат на прокурора. – Вас попросили додати момент тероризму?

-Я там була присутня, разом з дітьми! – кричала мама Фортуни. – Навіщо ви брешете?! В неї діти! За дітьми нема кому дивитися! Чоловік військовослужбовець!

Від стресу, а конкретніше – від брехні прокурорів у мами Фортуни стався важкий епілептичний напад. Добре, що поруч була Оксана Корчинська. Вона разом з Вікиною свекрухою надавали пані Наталі допомогу, поки не приїхала швидка, а їхала вона дуже довго, бо ніхто, як у нас водиться, її не пропускав… Віка зіщулилась у клітці. “Негідники, пустіть дочку до матері!” – писали мені у стрім. Пані Оксана сварилася на мене за зйомку, а я все одно знімала, намагаючись відводити камеру у певні моменти. І знову, як завжди в таких ситуаціях, почувала себе негідником, і все одно знімала… Бо така моя доля – бути Свідком.

Потім з нарадчої кімнати повернулися судді і оголосили результативну частину ухвали: Віка йде під домашній арешт. Її негайно звільнили, і вона кинулася до мами… А потім приїхала швидка, зробили уколи, пані Наталі стало краще…

Вікторія одразу після звільнення. Перші емоції

Далі буде новий етап боротьби.
А поки що – мої подяки за просто суперську командну роботу. Можемо таки, коли хочемо.

Віталій Цокур, Віталій Коломієць, Яна Зінкевич, Андрій Шараскін, Михайло Бондар, Оксана Корчинська, Дана Виноградова, Володимир Балух, Роман Зайцев, Центр Миротворець, Олександр Волошин, Ольга Шевельова, свідок Руслан із Донецька, міністр Юлія Лапутіна.
Дякую тим, хто прийшов сьогодні в суд і під суд – Микола Коханівський, Євген Карась, Валентина Кательницька, Тарас Шевченко та інші.

Фото Радіо Свобода