Єдиним фронтом

У давні глухі часи Януковича потрапив один мій знайомий до тюрми. Ну, не в тюрму – в СІЗО, за речі, яких не скоював, за сфабрикованою справою – класика.
На той момент, коли це сталося, він збирався розлучатись з дружиною, вони вже фактично не були сім’єю і мали кожен окремі плани на майбутнє.

Але коли його ув’язнили, дружина повелася вкрай порядно й розумно. Вона не тільки не подала на розлучення, але й нікому не розповідала про їхні проблеми, підтримувала добрі стосунки з його родичами і друзями, наймала адвокатів, ходила на суди й побачення, носила передачі – коротше, зовні складалося враження ідеальної міцної родини, яку намагається зруйнувати підла система. Слідчі, які знали більше, ніж пересічні люди, пробували шантажувати її чоловіка негараздами в його родині, але у них нічого не вийшло. Бо між ним і дружиною не було брехні, і вони діяли єдиним фронтом. Не дозволили нікому їх пересварити і позбавити підтримки громадськості.

Пізніше, коли він опинився на свободі, вони, як і було між ними домовлено, спокійно розлучилися, зберігши добрі стосунки, і створили кожен нову сім’ю.

Такі стосунки, на жаль, трапляються нечасто. Більшість людей, коли на них збільшується зовнішній тиск, схильні до загострення існуючих між ними протиріч. Бо елементарно не витримують психологічно. Вони починають сваритися, з’ясовувати стосунки, влаштовувати розборки і ставити один одному умови на радість ворогам. “Якщо ти зробиш те-то, я подаю на розлучення!”, “Якщо ти зробиш оце, я заявлю на тебе в поліцію!”, “Все, я втомився, я йду, робіть далі, що хочете”.

Люди, отямтесь, не можна так. Тільки єдиним фронтом, бо ж зжеруть і не подавляться. Не допомагайте себе їсти.