Чому потрібно підтримувати Стерненка?

Зараз покажу трохи сьогоднішніх фото з акції на підтримку Стерненка – переважно це плакатики, зняті згори, з парапету.

Все пройшло несподівано (для мене, я навіть в шоломі прийшла) тихо і мирно. Прохід до будівлі ОП був відкритий, поліції – мінімум, Нацгвардії в обладунках не було зовсім. Люди спокійно пройшли до ОПи, мирно там помітингували і далі пішли до Генпрокуратури, де попалили трохи фаєрів. Знайомий, ветеран батальйону ОУН, сказав мені, що дуже розчарований – черговий договорняк, акцію злили, не пустили нікого з “радикальних” промовців до мікрофону і т.ін. Поклавши руку на серце – десь таке враження справді складалося. От тільки я не готова однозначно стверджувати, що це погано. Бо владу лякає передусім масовість протестних акцій, а якщо акція від початку запланована як замєс, то всі, хто не готові потрапити під роздачу, туди не прийдуть. Та й “стрибки” в суботу на порожню ОПу – не найрозумніший метод досягнення цілей.

Ще в мене склалося враження, що зараз штучно відводиться хвиля народного гніву від Зеленського і частково від Авакова і скеровується на Венедиктову і суддів. Причому якщо з Венедиктовою просто – її можна замінити на когось іншого, то судова і правова реформа, якої вимагають мітингувальники – справа дуже складна і довготривала, бо звідки візьмуться порядні судді? До війни у мене була на це питання однозначна віповідь: суд присяжних. Я й зараз вважаю, що це найбільш справедлива система, що вона необхідна – але розумію також, що суди присяжних не будуть виносити справедливі вироки принаймні у двох випадках:

– у випадку, коли серед зацікавлених – впливові і заможні люди, які можуть підкупити більшість присяжних;
– у випадку суду над патріотичними активістами у східних регіонах, де ще не наведений порядок. (І невідомо коли буде наведений). Присяжні з місцевих наших активістів позакривають, якщо їм таке дозволити.

Щоб двічі не вставати – я підтримую акції за звільнення Стерненка й інших політв’язнів і хочу відповісти на закиди людей, які ставлять під сумнів потрібність таких акцій.

Закиди мені траплялися такі:

1. “Не варто поєднувати в одному списку Стерненка і Ріфа, Ріф порядна людина, а Стерненко мутний тип/тітухан/СБУшний сексот тощо”.

Не суддІ, який виставляв біля свого дому бюсти Леніна і Сталіна, вирішувати, хто в нас тітухани. Хай Стерненко буде на волі, там самі розберемося. Моя думка – Стерненко за ці роки, ким би він не був на початку, виріс у потужного проукраїнського відеоблогера, який тягне величезну ділянку інформаційної роботи і якого ворогам вигідно заткнути, а нам – не дати їм це зробити. Популярного проукраїнського контенту у нас критично мало, населення дивиться шаріїв. Стерненко – цінний.

2. “Саме після того, як Зеленський зробив кілька важливих державницьких кроків, прищучив медведчуків тощо – не можна його “хитати”, ходячи під ОП з мітингами”.

Не будемо змішувати грішне з праведним. Санкції медведчукам – це добре, наявність проукраїнських політв’язнів – це погано. І Портников дав Зеленському дуже якісну пораду, як зробити так, щоб до нього на Банкову не ходили з фаєрами: він особисто або хтось, близький до нього, має взяти політв’язнів на поруки. Це абсолютно законно.

3. “Чому заступаються тільки за розпіареного Стерненка і не заступаються за інших, менш відомих переслідуваних?”.

Більш-менш масово підтримувати завжди будуть розпіарених, а маловідомих не будуть, і боротися з цим – все одно, що заперечувати закони природи. Допомогти в цьому плані нерозпіареним переслідуваним можна тільки двома шляхами – розпіарювати їх, як ми зробили, наприклад, з Фортуною, яку мало хто знав до її арешту. Ліричний відступ: нещодавно я була на консультації в лікаря. Він спитав, чому я прийшла на кілька тижнів пізніше, ніж він мені призначав. Ну, я й сказала: того дня, коли мала прийти на консультацію, заарештували без вини і кинули в СІЗО мою куму, і я займалася її визволенням. Він питає: “Хтось украв, а на неї повісили?”. Ні, кажу, вона служила у добробаті, а її звинуватили в тому, що вона на тому боці конвоювала українських полонених”. “Так ви що, знайомі з Фортуною?! – отетерів лікар і не взяв з мене гроші за консультацію. :)))

До того ж, розпіарені можуть виконувати функцію “криг

оламів” для менш відомих, створюючи важливі прецеденти (хоч у нас і не прецедентне право, але це працює). Конкретніше: у того ж Стерненка є “подільник”, про якого зараз майже ніхто не згадує. Якщо зараз відбити Стерненка, то є шанс, що і подільник згодом буде на волі.

Другий варіант, що можна зробити (але він гірший, бо може бути сильно розтягнутий в часі) – як робили за часів Януковича активісти Комітету визволення політв’язнів. Вони вирішували голосуванням на зборах, кого вважати політв’язнями, і складали списки. Після зміни влади ці списки лягли кому треба на стіл, і всіх людей звільнили.

Коротше, моя думка така: за хороше дякувати, за погане – давати болючих щигликів. І не змішувати одне з другим.

Люди починають збиратися… Дістала з шафи свій майданівський шолом, а він весь липкий. Як, думаю, міг забруднитися в шафі? Почала мити – не допомагає. А це від старості “потік” пластик. 7 років шолом лежав, нікому не потрібний. Хочу, щоб і далі не був потрібний…

Зібралися