Через два дні після вакцинації

Обіцяний звіт про моє самопочуття – через дві доби після вакцинації Ковішилдом.
Усі побочки вже минулися. Вже добу ніяких проблем зі здоров’ям немає. Температура в нормі. Сьогодні вранці трохи боліла голова, але в мене це часто буває і без вакцинації.

Тобто, хоча перемучилась я сильно (зовсім не очікувала на температуру 40 і страшний головний біль), але всі мої страждання тривали менше 12 годин – тобто, першу ніч після вакцинації. Я вважаю, що це цілком нормальна плата за те, щоб не захворіти на ковід або принаймні перенести його у легкій формі. Адже при ковіді навіть середньої тяжкості такий стан, як був у мене, може тривати днів із 10, і при цьому я знала, що в мене просто побочки, які треба перетерпіти, а хворий на ковід ніколи не знає, чи все не скінчиться лікарнею й ШВЛ. І навіть при легкій формі – це пара тижнів самоізоляції, втрата нюху і смаку й непередбачувані наслідки – кому воно треба? Один мій знайомий, молодий ідеально здоровий чоловік, який все життя веде здоровий спосіб життя і багато займається спортом, більш ніж півроку тому перехворів на ковід – у дуже легкій формі, і досі не може відновити фізичну форму – задихається, піднявшись на гору, тощо. Ясно, що це тимчасово, але ж не всі такі здорові й спортивні.

Отже, я вважаю, що вакцинуватися варто. Але раджу про всяк випадок запастися жарознижувальним і знеболювальним. І спланувати, якщо це можливо, вакцинацію перед вихідними або відгул на роботі. А людям, які мають алергії та інші хвороби, треба попередньо проконсультуватися з лікарями. Дуже літнім або сильно хворим раджу домовитись про медичний нагляд у перші дві доби після вакцинації.

Цікаво було читати реакції людей на мої звіти. Цікаво, що в тих, хто мають сформовану думку, вона не міняється, а будь-які аргументи вони використовують на її підтвердження. Так, наприклад, противників вакцинації ще більше відлякав від неї опис моїх побочок – дуже неприємних, але дріб’язкових, якщо об’єктивно.

Сама я теж така – шукаю аргументи на підтвердження своєї позиції. І схильна думати, що моя жорстка реакція на вакцину свідчить про важкий перебіг ковіду, якби я його підхопила, а ще про те, що вакцина спрацювала і в мене тепер добре вироблятимуться антитіла.

Також звертаю увагу на велику кількість фейків, які розповсюджують противники вакцинації. Якщо акаунт тупо постить витяги з якихось публікацій про шкоду вакцин – майже точно це маніпуляції. Вчора ми спільно зловили кілька фейків – наприклад, розповсюджувалась інфа про польського лікаря, який під час щеплення насміхався над тими, хто каже про “чіпування” тощо, а сам помер “нібито від серця” через кілька днів після уколу. Насправді він отримав обидві дози вакцини, і помер через ТРИ ТИЖНІ після другої, і мав до того багаторічні проблеми з серцем. І він – лише один з десятків, якщо не сотень тисяч провакцинованих медиків, далеко не всі з яких мають міцне здоров’я.

Ще писали, нібито медики насправді колють собі фізрозчин чи вітамінки, а своєю дозою вакцини “вакцинують” каналізацію. Це брехня, адже медиків щеплять з одного флакону у спеціальних кабінетах, і вони не можуть обирати, що їм колють, можуть тільки відмовитись від вакцинації.

Тобто, всім цим публікаціям вірити не можна. Судячи з усього, їхні ноги ростуть із Росії, яка зараз намагається зірвати щеплення західними вакцинами, щоб порушити стабільність у світі і пропагувати свій “Супутник”.
Вірити можна тільки звітам реальних людей, які вже пройшли щеплення, зараз їх уже чимало. Майже всі, хто вакцинувалися Астра Зенекою і Ковішилдом, описують плюс-мінус такі самі побочки, як були у мене, щоправда, я не бачила, щоб іще в когось температура підстрибувала аж до 40. Ну, це мені так “пощастило”. Організми індивідуальні.

І ще історія, щоб закрити цю тему. Живуть у мене дві дами – Буся і Кася. Бусеня до нестями любить мого чоловіка, а до мене зазвичай байдужа, я для неї сусідка по кімнаті, не більше. А Каська – моя дитина, не відходить від мене і плаче, коли мене довго немає. Так ось, у ніч після вакцинації, коли мені було дуже погано, я лежала і стогнала, Буся сиділа біля мене і лапкою хлопала по щоці – мовляв, егей, що з тобою? А Кася то тулилася до мене й тицялася мордочкою, то ломилася в зачинені двері і відчайдушно кричала – кликала на допомогу. І скажи після цього, що вони нічого не розуміють 🙂