Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті » Як же важко сказати в очі: “Ти брешеш!”

Як же важко сказати в очі: “Ти брешеш!”

У моєї знайомої є знайома родина – дрібні підприємці, переселенці з окупованих територій, за поглядами в*та в*тою. Жила з ними бабуся, нещодавно вона померла, яка розповідала цій моїй знайомій, як українські літаки бомбардували житлові квартали Донецька. Коли моя знайома сказала, що може, то не літаки, а гармати були, та бабка почала присягатися, що особисто, на власні очі бачила обличчя українських пілотів, вони скидали бомби на Донецьк і сміялися.

Говорила бабка цілком щиро, явно вірячи у власні слова, і була не в маразмі.

Моя знайома розуміла, що сучасні літаки літають на такій висоті, що пілота, ще й вираз його обличчя, навіть теоретично неможливо побачити, і що це кадр з радянського кіно про фашистів, а не з реальності. Але ж не скажеш старій бабці в очі, що вона бреше…

Один мій молодий знайомий, будучи упійманим своїм батьком на брехні, на питання “Навіщо ти мені брехав?” відповів: “Щоб ти мене краще зрозумів”.

Буває таке під час дискусій, коли ми розуміємо, що нам кажуть – не просто неправду, а відверту маячню, на кшталт отих пілотів. І присягаються, що бачили це на власні очі, або гідний довіри знайомий бачив. І коли це каже не бот з кошеням на аватарці, а реальна людина, можливо, навіть наш особистий знайомий, можливо, навіть не з репутацією брехуна – нам виховання не дозволяє сказати: “Ти/він цього не бачив, тому що цього не було і не могло бути”. Тим більше, що ми відчуваємо, що людина каже цілком щиро. Вона щиро повірила у маячню, яку хтось вдув їй у вуха, і хоче, щоб ти теж повірив. Адже вважає це правдою. І заради цього бреше тобі, навіть не усвідомлюючи, що бреше.

Ну, от як з такими бути?

Filed under: Статті



One Response to "Як же важко сказати в очі: “Ти брешеш!”"

  1. Це приклад різноманітності конструкції людей. Те, що називається “зором”, є, насправді, комплексом, очей і мозку, працює саме комплекс. Мозок може підказувати трактування побаченого, ледь видного, фрагментарно побаченого, і, в крайньому випадку – зовсім не баченого, але дуже бажаного. Можливий варіант, крайній, – зовсім не баченого, особисто, але такого, що дуже подобається, або, дуже потрібне, для підтвердження, якихось, милих серцю, тез.
    ——————————–
    Це, НМСД, не зовсім тільки “брехня”, справа складніша. Це – спроба будь-якими засобами, за будь-яку ціну довести свою “правду”. Інша справа, що якість людського матеріалу, що не гребує подібними способами, можливостями – не найкраща, невисока. Їх зовсім не цікавить істина, чи, як там, направду щось було. Їм хочеться, щоби їхнє було зверху, і все. Це, власне кажучи, не зовсім люди, в тому сенсі, що мають всі формальні, зовнішні ознаки, але – позбавлені честі, відповідальності, поваги до собі подібних, всяких добрих намірів щодо решти людства. Як казав один танкіст, “Це – свині, безпринципні свині!”.
    ——————————–
    Це – виразно ворожа поведінка, насправді. За цією ознакою варто було би піддавати якимось санкціям, принаймні, осіб, старших 7 років, посадовців, політиків, журналістів, олігархів, т.д. Війна проти вас починається одразу, як тільки вам, зловороже, намагаються надати, накинути невірну, здеформовану, умисно підроблену картину світу. І це не є жоден “плюралізм”, чи “різні погляди”, чи “демократичність”. Це – війна.
    ——————————–
    Нічого дивного, що наш режимчик ще і досі – не воює проти Росії, принаймні, всерйоз, на повну силу, в сенсі пропаганди, картин світу, покарання за спотворення істини, підспівування ворожій воєнній пропаганді, тощо. Замість цього – системно прогинається. Якби та бабця точно знала, про перспективку бесіди у контррозвідці, і т.д., то, точно, дивилася би на літаки уважніше, чи, взагалі, визнала би свою необізнаність у авіаційних питаннях.
    ——————————–
    Коли відбуваються буремні події, а людина, слабувата розумом, уявою, недоладна укласти все в певну схему, пояснити то все собі і навколишнім, і держава мовчить, бо не хоче сваритися з поважними партнерами, то порожнеча все одно заповниться, наприклад – ворожою схемою, російським трактуванням подій, картинками з московського телевізора, мальчіками в трусіках. А трохи пізніше – нам доведеться вислуховувати ретрансляцію ворожої маячні, і вагатися – чи то все заперечувати? Чи, хай меле, старе – дурне? Вчергове розплачуємося, за за прошльопи державців, і це надовго, бо держава свою роботу як не робила, так, по сьогодні, ще і не почала.

Залишити відповідь

*

Статті