Статті Коментарі

Білозерська INFO » Статті » Іноді треба йти до кінця

Іноді треба йти до кінця

Кілька днів тому, на Михайлівській площі, біля стенду з фотографіями Небесної сотні, під якими розміщені знімки боїв на Майдані, стоїть молода пара з Білорусі (зрозуміла з вимови). Дивляться на фото з якимсь потрясінням, вона каже: “Дивись, це ж справжня війна була. Йшли бої, люди гинули…”

Вихованість не дозволила мені сказати: “Саме тому наш Янукович у Ростові, а ваш Лукашенко в Мінську”. Хоча дуже кортіло.

Згадала цих людей сьогодні, отримавши листа від білоруського знайомого. Він пише: “Силовики Можуть на вулиці змусити показати вміст смартфона. Якщо щось опозиційне, то затримують. Вишукують в держ. установах тих, хто брав активну участь у протестах літа-осені 2020 року і тих, хто в соцмережах висловлює протестні настрої. Їх звільняють. Так багато лікарів звільнили, наукових співробітників. На звання, заслуги, досвід – не дивляться… Багато таких звільнених виїхало з Білорусі до Польщі, України, Литви. Силовики навіть вишукують, у кого на вікнах протестне поєднання біло-червоно-білих кольорів і карають штрафами або арештом. Мене так ледь не притягли. Дружина під Новий рік обклеїла вікна БЧБ янголятами і великим білим їжачком з червоними яблуками. Пізно ввечері дільничний в двері подзвонив і сказав, що інші менти рейд на районі проводили по виявленню протестної символіки і йому дали завдання скласти протоколи, де її виявили. Як я зрозумів, дільничний виявився людиною, а не мср. У підсумку я зняв білих янголят, залишивши тільки червоних. А з білого їжачка зняв червоні яблука. Якби не зробив – виписали б штраф на перший раз в районі місячної зарплати або посадили б на 10-20 діб, і самі менти прийшли б до мене додому і зняли б усе з вікон. Якби я опісля це повторив – штраф був би в рази більший і сидів би 30 діб.
…Влада дуже боїться тих, хто може прийти зі зброєю в Білорусь лісовими стежками. Посилила кордон, в першу чергу, з Україною – там і зброї досить, і білорусів, які мають бойовий досвід і ідейно мотивовані. При цьому влада лякає білорусів бойовиками Правого сектора”.

Також автор листа накидав мені посилання на білоруські новини: “Мінчанина затримали за біло-червону упаковку від телевізора LG на балконі” (сам затриманий намагається виправдатись тим, що живе на зйомній квартирі і коробка залишилась від попередніх мешканців); “Мінчанці дали 15 діб за БЧБ (біло-червоно білі) шкарпетки”.

При цьому тих, хто стоїть за Тихановською, сам автор листа називає “соросятами” і каже, що якщо тільки в них з’явиться реальна перспектива прийти до влади, втрутиться Росія:

“Ситуація така вийшла – або соросята Тіхановської, або Лукашенко. Багато розсудливих людей протестували проти Лукашенка, але й не хотіли Тіхановську. Вийшло так, що значна частина людей зараз хоче в Білорусі Путіна, оскільки він більш притомний, ніж Лукашенко. А Лукашенко дуже злопам’ятний. на виборах він зрозумів, що єдині, хто його підтримують – це менти, у яких руки по плечі в крові через жорстокість на протестах. Щоб їм не було шляху назад, Лукашенко силами ментів мститься людям. Робить це і щоб людей залякати, і щоб менти знали, що дороги назад їм немає – люди злі на них. Ситуація, як в Україні, була тільки 9-12 серпня – перші дні після виборів. Нечувана жорстокість ментів, від якої навіть вони були в шоці і розгубленості. На якийсь час була ейфорія свободи. Якби тоді почалася збройна боротьба – було б все інакше. Сам дивуюся – стільки людей покалічено, деякі вбиті, а родичі не мстилися ментам. Якби почалася тоді помста в партизанських традиціях – процес було б не зупинити, менти розбігалися б натовпами. Але… влада отямилась, силовики зрозуміли, що організованою озброєною меншістю вони легко можуть придушувати беззбройну більшість. І придушили. Зараз іде зачистка”.

Я йому пишу: “У нас проти Януковича теж гойдали в тому числі і “соросята”, як ти їх називаєш, куди ж без них, і праворадикали, якими у вас лякають, і олігархи, яких у вас взагалі немає. Доводиться обирати. Я ось вже в перший день Майдану (справжнього Майдану, коли люди вперше вийшли тисячними натовпами) розуміла і навіть сказала це публічно, що тепер залишається тільки йти до кінця, тому що якщо ми цю владу не скинемо, то вона нам помститься.

А у вас якось не зважилися до кінця йти. Роззувалися перед тим, як залізти на лавки, і пишалися цим. Вважали росіян братами, а правосєків злочинцями. У Росії ще крутіше протестуючі поводились: самі свій автозак штовхали, коли він застряг. Ось і маєте.

Ми, правда, теж маємо. У нас інша проблема: можемо відвоювати що завгодно, але не можемо відстояти, бо тут-таки розсварюємось між собою, страшно, в мотлох, після чого більшість населення, яку віднедавна називають у нас “какая разніца”, обирає нам у владу п’яту колону. І наша пісня гарна й нова, починаймо її знову. :(((”

В житті кожної людини і кожної держави бувають такі моменти, коли треба йти до кінця. Інакше гаплик тобі.

Filed under: Статті



Залишити відповідь

*