Casus belli власними руками

Пост про інтелектуальну обмеженість і бажання помсти, яке затьмарює здоровий глузд.

Весь цей час, що нас активно залякують повномасштабним російським вторгненням, причому участь в цьому бере, на жаль, далеко не одна Росія – я не вірю в це вторгнення ані хвилини.
Чому?
Тому, що для того, щоб відкрито перетнути кордон суверенної держави на танках і відбутися за це “стурбованістю й занепокоєнням”, потрібен вагомий casus belli.
От як зараз у Казахстані. Повстання, погроми, мародерство, трупи на вулицях, заклик зсередини про допомогу – бажано від представників влади.

Нічого такого в Україні на найближче майбутнє не проглядалося. Путін був приречений влаштовувати збройні каруселі на наших кордонах, витрачаючи свій військовий ресурс і руйнуючи російську економіку.

Але дехто дуже мудрий прийняв рішення арештувати майно свого головного політичного конкурента.
Як думаєте, віддасть той свої заводи добровільно чи почне гойдати?
А гойдалки, навіть проплачені на початках, схильні виходити з-під контролю. Бо претензій до влади у людей справді накопичилось багато.

Може, хай Казахстан все-таки буде в Казахстані, а не тут?

Втішає лише те, що більшість дурнуватих і шкідливих ініціатив у нас, як правило, швидко відмотують назад, усвідомивши і злякавшись наслідків. Сподіваюся, так буде і цього разу.