Морська Відьма

“…Давайте для розрядки прикол з мого студентства Вам розповім. Ми з подругою завжди займалися разом, на час сесій вона взагалі переселялася до мене.
На останньому курсі була в нас практика, що тривала місяць. Весь цей час ми повинні були вести щоденник у тонкому зошиті й найпершого після закінчення практики робочого дня здати його керівнику. Як усі нормальні студенти, ми, звичайно, жодних щоденників не вели. Там не було нічого складного, і я вирішила, що ми зробимо ці записи в останні вихідні перед здачею. І ось у неділю вранці приходить до мене подружка писати щоденники, і тут виявляється, що в нас немає тонких зошитів.

Я кажу: “Я тут поки поміркую на чорнетці, що і як писати, а ти піди й купи зошити”. Вона пішла, і щось довго немає, я вже занепокоїлась. Нарешті приходить, дуже задоволена: «Ти знаєш, сьогодні неділя, всі кіоски й магазини зачинені, я ледве зуміла дістати зошити, але вони з мультяшними картинками».

Нічого, кажу, з картинками так з картинками, давай сюди.
Вона дає, я дивлюся на обкладинку – і починаю буквально корчитися від сміху. Вона дивиться, не розуміє… За кілька секунд врубається і мало на підлогу не падає.

На обкладинці – картинка з мультфільму про Русалоньку. І на зображенні – Морська Відьма. Якби талановитий художник намалював карикатуру на нашу професорку – керівницю практики, вона не вийшла б більш схожою. Повна, з їжачком сивого волосся, що стирчить вгору, з червоними губами, синіми тінями й високими бровами будиночком – ну портрет! 🙂

Реготались ми довго. Викладачка ніколи б не повірила, що це сталося випадково, і ми мали б проблеми. Тому ми взяли в моєї мами ватман і заклеїли обкладинки.
Викладачка потім дивиться: «Що за зошити дивні?». А ми, такі виховані студентки, кажемо: та ось, мовляв, змогли дістати лише з мультяшними картинками, а воно ж несерйозно, ми дорослі люди, то заклеїли… Я все це пояснюю, а подружка ховається за мою спину і рукою рота собі затуляє, бо її регіт душить”.

#Сповідь_морпіха, #історії_з_різних_життів