Про самотню бабусю і її сусідів-переселенців

Є в мене знайома – самотня бабуся за 80. Дивиться серіали і політичні ток-шоу, після яких часто зітхає: “Вовочку жалко”. Переконувала мене якось писати мою книгу російською, щоб її прочитало більше людей, бо “українською ніхто ж не читає”.

Останні пару років біля неї крутиться хитровироблена пара середнього віку – переселенці з ОРДЛО. Роблять їй різні дрібні послуги, активно набиваються у друзі, запрошують в гості, роблять їй (за її гроші) ремонт. Вочевидь, мають намір успадкувати квартиру. Бабуся їхніх справжніх мотивів не розуміє, вважає, що вони її друзі.

І ось, кілька днів тому, вона з ними посварилася.
Бо та переселенка сказала їй, що вони в Донецьку закликали Путіна ввести війська. “Ми вважаємо себе росіянами, говоримо російською, і хотіли приєднатися до Росії, бо всі люди мають право жити в тій країні, в якій вони хочуть”. (Зараз ця пара разом зі своєю дорослою дочкою мешкають чомусь у Києві).

І ця бабуся їй видала: “Ви зрадники, я тебе бачити не хочу”.

Думаю, що незабаром вони помиряться. Бо бабуся від них залежить – щось полагодити, десь там пересунути меблі – одна вона з тим впоратись не може.

Але сам факт.

Я завжди писала й казала, що ми програємо інформаційну війну Росії. Так ось, схоже, зараз ця ситуація змінюється.

#історії_з_різних_життів