Ворожка

Прикольну історію на день Валентина вам розповім. Вона не про кохання, але десь поруч 🙂 Про те, як я єдиний раз у житті скористалася послугами ворожки, і про те, що вона мені наворожила.

Була я в гостях у молодої жінки, назвемо її Ніна. Дорогою до неї додому і зайшли ми до цієї ворожки – Ніна поворожити хотіла, а мене затягла з собою.

Ворожка виявилась немолодою огрядною вірменкою з купою дітей та онуків. А Ніна торгувала на ринку. Симпатична, дуже жвава, короткі спідниці, яскрава косметика, три шлюби, два розлучення, двоє дітей, чоловік у СІЗО, ворожки й гороскопи наше все.

І, звісно, для ворожки все життя Ніни і вся вона сама – як відкрита книга. Тим більше, що Ніна в неї не вперше – часто приходила ворожити, коли чоловіка відпустять. Та на кавовій гущі щось подивиться: «Бачу цифру «три»! Твого чоловіка відпустять або за три дні, або за три тижні, або за три місяці, або за три роки!». Я серйозно, це не гумор :). І ось Ніна давай мене обробляти, щоб ворожка й мені поворожила, а вона заплатить. Ніна була вдячна мені за допомогу й дуже хотіла зробити мені щось хороше. Я й погодилася, щоб Ніну не образити, та й самій цікаво стало.

І бачу страждання на ворожчиному обличчі. Вона мене бачить уперше. Не знає про мене нічого. Не знає навіть, чи одружена я (обручки на руці не було). Не може зрозуміти, скільки мені років – за 30 мала тоді – з одного боку, вона бачить, що не 20, з іншого – у виразі мого обличчя немає ні загнаності побутом жінки, ні мисливського погляду «дівчини в пошуку». Прийшла я в джинсах і мішкуватому светрі. Без косметики. Хто я, що я – фіг його знає. На постійну її клієнтуру, типу Ніни, не схожа. І вона тупо не знає, що казати! І злиться 🙂

Зрештою прорахувала, що без косметики й гарних шмоток ходять скромниці, яких пригнічує суворий патріархальний голова сім’ї. І каже: «Бачу чоловічий профіль! На тебе вдома чекає якийсь дуже суворий, дуже сильний чоловік. Він набагато старший за тебе, це або батько, або чоловік!».

І чекає, що я відповім: «Так, так, це Іван Петрович! А там не видно, коли він зі мною одружиться?».
А я ж мовчу, посміхаюся тільки.
А вона ж злиться.

Каже: «Мені потрібно, щоб ти пішла, за свої гроші купила хліб, потримала його у своїх руках і принесла мені. Тоді я побачу твоє майбутнє!». Ну, щоб Ніну про мене розпитати, поки я ходитиму.
Я кажу: «Пішли, Ніно, разом купимо хліб, бо я ж тут нічого не знаю».
Ухх! 🙂
І гадаєте, не викрутилась?
Каже: “Твоє майбутнє закрите, ти сама твориш своє майбутнє, нікому воно заздалегідь не відкриється”.

Ніні було шкода платити їй гроші за таке невиразне пророцтво, а я кажу: «Заплати, Ніно, як обіцяла, вона все-таки профі!» 🙂
А ворожка грошей не взяла.

#історії_з_різних_життів