Про Шкавулика і манюньку

Мої привезені з війни собаки і коти мешкають зараз у мого свекра. А у свекра в селі є сусід, який, крім великого дворового пса, тримає маленького собачку, розміром менше за кішку і вагою десь кілограмів зо три.

І ось на прогулянці мої собаки почали гратися з тим манюнькою. І мій Шкавулик Бабах-Тарамський, вагою кілограмів 18, не розрахував сили і манюньку таки трохи пом’яв.

Свекор відтягнув Шкавулика і почав вибачатися перед сусідом.
– Та не варто, – сказав сусід. – Це я сам винен.
– В чому ж твоя вина?
– Що завів такого малого собаку. Більше в житті не заведу! Це ж уже не вперше. Із зубів у ротвейлера його діставав, у вівчароїда діставав… Якщо завів маленького собаку, то не живеш, а лише те й робиш, що дістаєш його з зубів у великих собак!

Філософія!

На фото – псячий син Шкавулик 🙂