Про 5 колону колись і зараз

Пише Mykola Malukha. Підписуюсь під кожним його словом. Саме в ті роки, про які пише Микола, починалася моя діяльність в патріотичному двіжі. Я все це пам’ятаю, ніби учора. У 2007 році, зокрема, була співорганізатором ходи з вимогою заборонити на мітингах російську імперську символіку. Бо її тоді на акціях 5 колони, як і самої 5-ї колони, було – як бруду, а тих, хто намагався перешкодити її використанню, пакували в автозаки за наказом померлого пізніше, ще у 2013 році, майора Онищенка. Сама намалювала, а хтось – здається, це був Yehor Yakovliev, ніс плакат, на якому пощипаний двоголовий півень тікав за поребрик від націленого на нього тризуба, гублячи на бігу корону. Ще там точно був тоді Олександр Алфьоров, попереду в якого були історичні відкриття загальноукраїнського значення. Українських вірян вів тоді ходою незмінний капелан всіх правих організацій отець Сергій Ткачук. Знімали Viktor Kruk і убитий в цьому році росіянами Макс Левін…

На фото – 2007 vs 2022.

Далі текст Миколи Малухи:

“Вой і нитьйо у Z-іганутих ТГ з приводу зносу пам’ятника цариці-повії, яка запровадила на наших землях кріпацтво, зруйнувала Січ, депортувала козаків, а останнього кошового отамана Січі Петра Калнишевського відправила помирати на Соловки.
Цікаво, що до 24.02.2022 важко було собі уявити подібний розвиток подій. А до 2014 року взагалі виглядало фантастикою.
Я з жахом згадую середину нульових (я тоді як раз репатриювався з Мурманська на батьківщину):
– марші УПА як і гасло “Слава Україні! Героям Слава!” були удєлом маргіналів. Натомість в Україні проводилися “русские марши”, “славянские пробежки”.
– майже не існувало україномовної глянцевої преси;
– усі портали тотально російськомовні;
– такі клоуни як Колесніченко, Вітренко, Симоненко, Царьов, Чаленко, Бузіна поважні гості на топових ток-шоу зі своєю “альтернативною думкою”;
– та що там вони, російські українофоби на кшталт Маркова, Затуліна мали постійне місце на українських телеканалах;
– Відверті українофоби були представлені у всіх гілках влади – від місцевих рад до Верховної Ради, від мерів міст до міністрів та президента;
– книжкові полиці ломилися не те що від російськомовної чи російської літератури. В Україні продавалися книжки імперця-совка Максима Калашнікова про те як Свята Русь протистоїть Америці;
– у 2009 році вперше Україну відвідав Патріарх Кіріл (я тоді зробив багато репортажів для РІСУ). Тоді на його честь організовували концерти, молебни у великих містах країни та Києві. Його інтерв’ю виходило у прайм-тайм на топових каналах.
– В Україні діяли націоналістичні та неонацистські організації як “Русское национальное единство”, “Славянский союз”.
– В Україні діяли філії російських ВНЗ; кількість російськомовних шкіл по факту була у рази більше за україномовні.
– Я ніколи не забуду, як на матчі ЛЧ у Донецьку між Шахтарем і – Манчестер Юнайтед у жовтні 2013 року з Донбас Арени йшла група вболівальників з російською імперкою.
І цих кейсів можна згадати безліч. Україна можна сказати була російською колонією ментально. Більшість захоплювалась росією, москвою. Мріяли там жити і працювати. Мріяли з рускімі вести бізнес.
І ось все це було знищено…. не українськими націоналістами (хоча вони у своїх пророцтвах були праві на всі 100%), а ось цими Zіганутими потворами, яким було все мало і мало… Вони хотіли фізичного знищення всього українського. А зрештою отримали зноса пам’ятника Катерині в Одесі руками одеситів, які самі його колись встановили у місті”.