“Виїжджати чи ні?”

У прифронтовому місті до нас підійшла стривожена немолода жінка. Питання, як у всіх: виїжджати чи ні? Склад родини: вона з чоловіком, двоє стареньких немічних батьків і двоє котів. Офіційні повідомлення заспокоюють, “агентство Бі-Бі-Сі” (Баба Бабі Сказала), навпаки, повідомляє, що фронт прорвано і якщо не завтра, то післязавтра точно на вулицях її міста точитимуться бої… Що робити?

Знайома ситуація?
Отож.

Це місто від лінії зіткнення у 20 км. Звичайно, я не вірю, що йому загрожує захоплення. Але обстріли з усіх калібрів були, і ще будуть… І як брати відповідальність за чужі долі?

Подумавши, сказала їй наступне. Можливо, мій досвід знадобиться комусь іншому.
Я пояснила, що місто не захоплять. Однак, небезпека для цивільних існує і може збільшитись. Тому цій пані потрібно вжити заходів, щоб бути поінформованою і в разі потреби готовою до виїзду. Для цього треба:
– поставити на компі закладку на карту ДіпСтейт, щоб стежити за пересуванням лінії фронту і приймати рішення на базі фактів, а не повідомлень “Бі-Бі-Сі”;
– поговорити з близькими, спокійно, не лякаючи їх – сказати, що в разі наближення фронту або посилення обстрілів вони мають бути морально готовими до виїзду;
– зробити ветпаспорти для котів;
– заздалегідь пошукати родичів/знайомих/волонтерів, які в разі чого зможуть допомогти у перші дні чи тижні після виїзду.

За кілька годин я знову побачила ту жінку. Вона виглядала значно більш заспокоєною. Карту встановили, користуватися навчилися. З батьками переговорили. Найближча ветлікарня, куди до вторгнення носили котів, зачинена, шукають іншу. Подякувала мені. Коли є інфа і є план дій, з’являється спокій і впевненість.