Що робив наш народ під Гостомелем, як тільки прогнали окупантів

Пряма мова мого побратима, тепер військового, а на момент описуваних подій цивільного волонтера:

“Як тільки окупантів погнали з-під Гостомеля, одразу поїхав я туди – позбирати трофеї для волонтерської виставки. Їду і бачу якусь незрозумілу чорно-блискучу пляму, десь 15 на 10 метрів. Під’їхали ближче, роздивилися – а це вороги везли крадені плазми, і наші їх накрили, і лежить ціла величезна гора згорілих цих і розбитих пласких телевізорів. І пральних машин розбитих теж валялося дай Боже.

Там їхньої горілої техніки повний ліс був! А навколо – сила-силенна місцевих. Хто з ключами, хто з автогеном, хто двигун знімає, хто ресори, “Вася, іди сюди з ломом, допоможи!”. Одні машини під’їжджають, інші від’їжджають, такий велетенський мурашник, і всі ріжуть те залізо. А ще ж тільки почалося розмінування. Прислали хлопців військових, вони стали в ланцюг і граблями згрібають отой верхній шар, все, що може вибухати, у такі великі купи.

А раз прислали саперів, то прислали і поліцію. Поліцейські накрили поляну, сидять, обідають. І там такі три окремі групи вийшло – військові гребуть граблями, поліцейські бухають, місцеві тонами ріжуть і вивозять залізо. І ніхто один одному не заважає”.

Це так, ще одна замальовка для майбутніх істориків і сценаристів про наш непереможний народ.