“Хвіст” від першого враження тягнеться довго

Жила собі одна жінка, назвемо її Тетяною. За професією вона була інженером, і мала хобі – кулінарію. Дуже смачно готувала, любила це діло і пишалася цим.

У молоді роки Таня, щоб підзаробити трохи грошенят, влаштувалася куховарити у будівельний загін. Всього там було чотири кухарки, дівчата працювали по дві, позмінно, добу через добу.

У перший робочий день Тетяні та її напарниці не пощастило – щось чи то пригоріло, чи, навпаки, виявилось сире, чи пересолене – так буває. Хлопці їли через силу, крутили носами і лаяли кухарок.

Тетяна, перфекціоністка за характером, дуже переживала через цю невдачу. І вирішила виправитись. Всі наступні зміни вона зі шкіри вилазила, щоб хлопчикам було смачно. Готувала не просто якісно, а ще й з вигадкою, робила щоразу нові страви – то голубці, то фаршировані перчики, пекла пироги і робила торти на десерт.

Але нічого їй не допомогло. Хлопці все одно казали, що от Катька з Анькою – то нормальна зміна, у них все смачно, а Танька з Наталкою косорукі, куховарити не вміють. :))

Хто з нас не стикався з цим – коли “хвіст” від першого поганого враження, що не роби, тягнеться за тобою мало не півжиття?
Тим, хто потрапив в таку ситуацію – моя дружня порада: міняти колектив. І чим скоріше, тим краще.