Закінчується період “невизнаних республік”

Я рада, що азербайджанці повернули собі Нагірний Карабах.
І до азербайджанців, і до вірмен ставлюся однаково добре, представники цих націй, що мені траплялися, були порядними людьми.
Але я радію тому, що “почав закінчуватись” оцей тридцятирічний період “невизнаних республік”, існування яких було можливим виключно тому, що Росія привласнила собі статус “Верховного Судії” і підтримувала оті квазі-держави як постійні джерела напруження в регіонах, за принципом “розділяй і володарюй”.

Якби Вірменія не спиралась стільки років на Росію, конфлікт з Азербайджаном за Карабах розв’язався б уже давно, і, скоріше за все, мирним шляхом. Бо у Вірменії слабший воєнний потенціал, вона розуміє, що у відкритій війні прогрАє Азербайджану, а для Азербайджану навіть переможна війна – це все-таки великі небажані втрати. Отже, розуміючи ці дві обставини, опоненти мали всі шанси домовитись і розділити території без збройного конфлікту. Але в це протистояння влізла Росія. І щойно їй, завдяки нам, стало не до Кавказу – доля Карабаху дуже швидко визначилась.

При цьому, на жаль, постраждали вірменські інтереси. Але ж Карабах є міжнародно визнаною територією Азербайджану, тож Вірменії варто було вже давно добровільно відмовитись від претензій на нього (або на більшу його частину) в обмін на мир і якісь “плюшки” від Азербайджану і Туреччини.

Починається новий період, коли міжнародне право замінить хотєлки російського диктатора. На черзі Придністров’я, Абхазія і Осетія, щось там в Сирії, щось там в Африці, ну, і Крим з Донбасом, звісно. Ми з вами міняємо зараз світовий порядок.