Прогнози – справа невдячна

“Трубопровід пневмопошти тихо видихнув у приймальну чашку патрон розміром з олівець. Сигнальний дзвінок дзенькнув і замовк. Язон дінАльт… відчув, як усередині все напружилось. У чашці лежав не офіційний бюлетень і не повідомлення від адміністрації готелю, а запечатаний особистий лист” .

Цими словами починається роман Гарі Гарісона “Deathworld”, написаний у 1960 році. Так відомий фантаст уявляв собі тоді пошту майбутнього.
Але я зараз не про Гарі Гарісона, а, зокрема, про Віталія Портнікова. З яким я цього разу не згодна. Він сказав нещодавно, що ця війна триватиме мало не вічно, бо Росію неможливо окупувати. Бо, мовляв, якби в кінці Другої світової з якоїсь причини неможливо було взяти Берлін, то там залишився б правити Гітлер, і капітуляцію б не було підписано.

Всезагальна помилка тих, хто намагаються робити прогнози – від фантастів до серйозних експертів – вони екстраполюють сучасні їм тенденції на майбутнє. А цей метод не працює, бо життя регулярно підкидає сюрпризи. З’являються нові, ніким не враховані фактори, передбачити які неможливо і які майже миттєво змінюють картину світу і дуже суттєво впливають на хід подій.

Це, наприклад, винахід ядерної зброї. Ще більшою мірою – поява Інтернету. Пандемія Ковіду і т.ін. Причому коли ці фактори з’являються, ми їх ніби “не помічаємо”, недооцінюємо їхній вплив на хід подій. Але якби будь-хто з нас потрапив у недалеке минуле – скажімо, у вересень 2013 року – і розповів тамтешнім людям, що станеться за ці 10 років – тамтешні люди викликали б санітарів 🙂

Якщо, умовно, українська армія просувається з середньою швидкістю три кілометри на місяць – це не означає, що за рік вона просунеться на 36 км. В проєкції на майбутнє це взагалі нічого не означає.

Бо за рік може здохнути самі знаєте хто. Може початися повноцінна Третя світова (або Четверта, бо Третя вже була, холодна). Може з’явитися нова зброя. Можуть одномоментно влаштувати облави у всіх спортзалах і ресторанах і суттєво поповнити армію. Але скоріше за все, ця якісна зміна буде якоюсь іншою, яку зараз передбачити неможливо.

Тактичний тупик на фронтах Першої світової забрав до хріна часу, але Перша світова не тривала сто років і не триває досі.

Тож будь-які прогнози – справа невдячна. Треба просто робити, що потрібно, а буде, що буде.