Про масові жертви в селі Гроза

У маленькому селі Гроза на Харківщині (пишуть, що там всього біля 300 мешканців) люди зібралися в кафешці на поминальний обід. (За деякими даними, відбулося перепоховання у рідному селі військового, який загинув невдовзі після вторгнення). По кафе прилетіло. Півсотні трупів. Є принаймні одна маленька дитина серед загиблих і ще одна серед поранених.

Судячи з усього, навів хтось із місцевих. Сподіваюся, СБУ його вирахує.

Я бачила відео з незаблюреними тілами. Усі загиблі – цивільні, переважно чоловіки і жінки середнього віку. Росіяни вже пишуть, що це були британські офіцери. Взагалі, їхня типова реакція на подібні випадки (по мірі оприлюднення доказів): спершу “так їм і треба”, потім “там був штаб, загинуло 3 генерали, 25 полковників і 200 британських найманців”, потім “це не ми, це ЗСУ самі себе, щоб “Бідон” гроші дав”.

Але пофіг на них. Хто вони такі, всі і так давно знають. Треба робити висновки і вживати заходи на майбутнє.

Тямущі командири на ППД і базах підскоку вже давно розосередили особовий склад і відмовились від проведення шикувань (крім особливих випадків, коли про шикування оголошують безпосередньо перед його проведенням). Всі штабні наради в прифронтовій зоні (думаю, не лише там) проводяться у надійних укриттях.

Коротше кажучи, для наших ворогів зараз мішень не лише армія, а вся держава, весь народ. Тому цивільні мають робити так само, як військові. Під час епідемії Ковіду забороняли масові зібрання – і нічого, світ не перекинувся, а війна штука серйозніша. Цивільним, принаймні у прифронтовій зоні, слід відмовитись від проведення масових зібрань. Крім крайньої потреби, якою поминальний обід не є. Бог простить, якщо покійного не пом’януть із розмахом мирних часів.
Співчуття близьким загиблих цивільних. Живі – будьте пильні і дбайте за свою безпеку. Ніхто, крім вас, за неї не подбає.