Про “злочини воєнкомів”

Інтернет забитий історіями про злочини “воєнкомів”. Беру це слово в лапки не лише тому, що військкоматів в Україні більше немає, вони тепер називаються ТЦК та СП (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), а тому, що навіть “по старому” воєнком – це начальник військкомату, у званні, як правило, не нижче підполковника, який нікому особисто не вручає повістки. Це роблять рядові працівники ТЦК та СП, включно з бійцями рот охорони, створеними при ТЦК. Майже всі ці бійці – люди з дуже проблемним здоров’ям, приблизно половина – після поранень і контузій.

Так от. Після кількох медійних скандалів, викликаних тим, що окремі працівники ТЦК порушили закон, а ухилянти і їхні медійні поплічники старанно це роздули, ТЦК (за всі не знаю, кажу про Київ) де-факто позбавили можливості проводити мобілізацію. Наразі ситуація така: всі, хто хотіли мобілізуватися, вже давно служать. Є добровольці, які самі приходять до ТЦК з метою підписати контракт, але їх недостатньо, до ЗСУ треба значно більше.

А тих, хто служити не хоче, примусити зараз неможливо. Люди поробили собі (не виключаю, що за хабарі) різноманітні броні і довідки, поступили в 40 років на перші курси університетів, тощо. А тих, хто не має законних (навіть сумнівно законних) підстав не служити і навіть не стоїть на обліку в ТЦК, не можна зупиняти на вулицях з метою уточнення їхніх даних і можливого подальшого вручення “бойової” повістки. Бо робити це заборонили.

Коли працівники ТЦК діють “класичним”, ідеально законним шляхом – наприклад, приносять повістки додому або по місцю роботи – багато людей підписують їх, а потім зникають. Це кримінальна стаття, але зловити і покарати порушників фактично неможливо, бо цим займається поліція, а вона, за словами працівників ТЦК, саботує боротьбу з ухилянтами.

Були навіть випадки, коли копи затримували ухилянта, офіційно поданого в розшук, і відпускали, а до ТЦК присилали відписку, що перевірили його і не знайшли в його діях складу злочину.
Наголошую: я теж за покарання порушників закону, в тому числі працівників мобілізаційних центрів, але це має робитися так, щоб не блокувати роботу ТЦК.

Практично всі російські полонені на каналі у Золкіна кажуть те саме: “А що я міг зробити? Прибула повістка. А сховатися не міг, бо це тюрма”. А деякі наші ухилянти навіть тюрми не дуже бояться, бо знають, що війна закінчиться і їх амністують. Ось чому нашим ворогам не бракуватиме солдатів, а от нам…

Знаю, що скоро владі доведеться начхати на свої рейтинги і почати вживати непопулярні заходи. Це означає, що більшість ухилянтів будуть упіймані і опиняться у війську. У них не буде права обирати, де і з ким служити. Тому знову наполегливо раджу здоровим чоловікам призовного віку не чекати масових облав, а мобілізуватися чи підписати контракт добровільно, обравши перед тим нормальний підрозділ і взявши звідти відношення. Відношення – це письмова згода командира підрозділу взяти такого-то у даний підрозділ на таку-то посаду.

Ще один лайфхак тим, хто не рветься служити, але й тікати від повістки не буде. Заздалегідь обзаведіться знайомими, які служать у нормальних підрозділах і домовтеся через них з їхніми командирами про відношення в разі потреби. І коли вам вручать повістку, не бикуйте. Розмовляючи ввічливо і переконливо, домовляйтесь у ТЦК про кількаденну відстрочку на отримання відношення з такої-то частини. І бігом дзвоніть друзям в цю частину. Шансів, що цей останній варіант спрацює – десь 50%, не більше. Але це краще, ніж завідомо піти служити бозна де, з ким і під началом кого.