Штефі

Це #Штефі. І вона – боєць! А ще вихор, мишачий термінатор і 33 нещастя.

Вона вже п’яте кошеня, яке я виховую. Комця не давав носити його на руках. Сільвер і Бусолінька, поки не виросли, боляче кусалися. Майже всі відправляли від мого імені секретні повідомлення у чати, на кшталт “єєєєєєєєєґґююююю лллло”. Але ТАКОГО чуда ще не було.

У місячному віці її підібрав побратим. Облізлий замориш із гноєм в оченятах біг за ним метрів 300, хапав за штани і кричав на всю вулицю. Вона не просила – вона відчайдушно й безпардонно вимагала, щоб її взяли. Пояснювала своєю мовою, що буде ловити мишей, збирати донати, гріти ліжко і тому заслуговує стати “домною” і “мамною”.
Ця божевільна наполегливість докорінно змінила її долю, учитися всім двоногим!

Вона сама відвоювала собі гідне життя і щодня готова за нього битися. У неповних два місяці побачила здоровенного вуличного кота, який забрів на її територію. Він більший, сильніший, полює на пацюків – отже, цілком резонно може зайняти її місце, розсудила Штефі. Мама буде спати з цим брудним, посіченим шрамами котом, а її виставить на вулицю! І з диким грізним криком кинулася на зайду. Результат бою, на жаль, був передбачуваний. Порване дитя стікало кров’ю, і все це було за добу до переміщення – нас на бойові, її до доброго діда Віті. Замість ще раз перевірити снарягу і подивитися, чи нічого не забула, я летіла в місто до ветклініки, де її рятували більше години, а гроші з мене взяли лише за знебол. За 10 днів добрий дід Вітя возив її до клініки знімати шви. Зараз-то все зажило, а тоді було не смішно…
Тепер їй біля трьох місяців. Вона зробилася товста й плюшева, схожа на британку, тільки вуха не висячі 🙂 Вихором літає по хаті й висить на фіранках. Ховає у моє взуття мишачі хвостики. Не дає мені малювати – зубами і лапами відбирає ручку і починає малювати сама. На деяких моїх портретах, якщо придивитися, є зайві лінії на полях 🙂 Один, вже майже готовий, довелося переробляти 🙂

Все взуття довелося сховати, бо ШНУРКИ! (Дроти від зарядок, на щастя, майже не чіпає). Все, чого їй хочеться – смаколики, іграшки, зробити шкоду – вона вигризає у світу зубами в прямому й переносному розумінні. Жодної делікатності, властивої багатьом котячим. Безпардонність абсолютна, в енному ступені. Відчуваю, що мені бракує її характеру 🙂

Нещодавно пішла в інше помешкання – пошукати здобич, бо в нас мишачим духом вже давно навіть не пахне. А там побратим, якого замучили миші, поставив на них клейову пастку. Туди саме втрапила миша… Вже ясно, що було далі?

Штефка намертво приклеїлась до тієї хріні. Задніми лапами, а коли намагалась звільнитися, ще й боком і хвостом! Приповзла до мене на передніх лапах, тягнучи за собою підступну картонку. Далі була драматична й гідна пензля митця процедура звільнення, після якої Штефка при кожному кроці приклеювалась до підлоги. Вона спробувала вилизатись, але успіху не мала, і тоді прийшла до мене. Лизнула кілька разів мене, потім свої лапи, потім знову мене, і стала голосно вимагати, щоб я її вилизала!

Я терла їй лапи і хвіст вологими серветками (вона при цьому не смикалась і терпіла стоїчно) і вистригала ножицями липку шерсть. Після цього Штефка, не задовольнившись результатом, залізла на бортик відра з крижаною водою і стала макати туди по черзі задні (!) лапи.
Вона бачить, що я багато часу проводжу зі смартфоном в руках. Розуміє, що це якась дуже хороша статусна штука. Значить, її треба вкрасти, занести в зубах кудись під ліжко (смартфон у зуби не влазить, тому це ще той квест) і там сидіти і тихо насолоджуватись володінням 🙂. Коли я перед сном дивлюся в телефоні якісь відики, вона лягає поруч і дивиться разом зі мною. Її реально цікавить, що там відбувається. Коли довго немає нічого цікавого, висловлює невдоволення і мацає екран лапкою.

Вона п’є багато молока (коли воно є, звісно), сир любить більше, ніж м’ясо, а нещодавно несанкціоновано зжерла мій йогурт.

Спить зі мною, під спальником. Коли без мене, то накривається спальником, а голову кладе на подушку 🙂 Якщо я сідаю, негайно застрибує на коліна й вимагає уваги. Якщо я зайнята і знімаю її, не ображається, а просто миттєво залазить знову. Хазяйка цього світу, і що ти їй зробиш? 🙂