Як у мене не виявилось грошей в автобусі

Ой, що зараз у мене було. Вуха горять. :))) Поїхала з села, де у нас ППД, до міста – в аптеку і на Нову пошту. Сіла в автобус – і згадала, що забула гроші.

Проїзд коштує 20 грн. Пояснюю ситуацію водію, питаю, чи можна скинути йому на картку. Він: “Ви що, смієтесь? Поїдете назад – віддасте”.
Ну, і де мені ловити потім цей автобус? А жити з боргами – не можу, миру кінець, поки не віддам, не живу спокійно.

Додумалась звернутися до пасажирів, щоб хтось заплатив за мене, а я йому скину на картку. Миттєво троє пасажирів, що їхали окремо – жінка з дитиною, молода дівчина і хлопець – порилися по кишенях і назбирали мені дрібними купюрами і монетами оту двадцятку. Гроші на картку не взяв ніхто.

Почувалася, ніби нажебракувала :)) Соромно було. А люди сказали, що нічого страшного, все в житті буває.
І тепер головний момент: я була в цивільному.
Ще не зовсім озлилися наші люди. Приємно.

UPD. Ця історія, написана по свіжих слідах, вже сьогодні ж мала продовження. Коли я доїхала до міста, то першим ділом знайшла банкомат і зняла 200 грн (менші купюри банкомат не видавав). Потім, коли треба було вже їхати назад, на зупинці майже 2 години чекала автобуса, змерзла як цуцик і була вже готова йти пішки, а там іти дохріна, а я ще не зовсім одужала. І зрештою приїхав той самий автобус, з тим самим водієм. Я даю йому 200 грн і питаю, чи буде решта. А він мені: “Ну що ви за людина? То у вас зовсім нема грошей, то занадто багато” :)))