З ДН Степана Андрійовича!

З Днем народження Степана Андрійовича Бандери! Людини-символа з символічним прізвищем, якої немає більше 60 років, але ворогів досі плющить від його імені, і плющитиме ще довго. Досягнення, яке справді вражає.

На цих архівних фото – один з найперших маршів Бандери у Києві, 1 січня 2008 року. 16 років тому. Ці марші, які щороку влаштовували націоналісти, на відміну від більшості інших їхніх акцій, завжди проходили мирно, без протидії ворогів. Ми приходили на них спокійні й розслаблені, не чекаючи жодних провокацій, бо знали, що вороги цього дня бухають і організувати будь-який спротив нездатні 🙂

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Оскільки сьогодні свято, тут мають бути веселі історії. Розповім веселу історію, пов’язану зі Степаном Андрійовичем. Влітку минулого року писала про це в коментарях у Вахтанг Кіпіані, а сьогодні розповім тут. Вахтанг тоді попросив людей, народжених в СРСР і не на західній Україні, пригадати, коли і за яких обставин вони вперше почули ім’я Степана Бандери.

Мені було тоді біля 10 років, це приблизно 1989 рік. Літо, Полтавщина. Вечорами ми з мамою, й інші мами з дітьми, ходили на дискотеку до місцевого будинку відпочинку. І там часто ставили пісню гурту “Свої” з приспівом “Хай живе Степан Холєра!”. Я спитала в мами, хто такий Степан Холєра. Мама відповіла, що музиканти мали на увазі Степана Бандеру, але використали езопову мову, бо Бандера воював проти радянської влади і про нього не можна співати відкрито.
І я потім весь час замовляла у ді-джея цю пісню, бо вона для мене мала присмак чогось небезпечного й забороненого 🙂