Про мобілізацію засуджених

Цікаву історію дізналася, про знайомого, бійця ДУК ПС, якого трохи пам’ятаю з 2014-го. Розповів інший знайомий правосєк, який зараз лікується від поранення.

Виявляється, той хлопчина потрапив до тюрми за убивство поліцейського. Судячи з вироку – отримав лише 10 років – поліцейський був не при виконанні. Вочевидь, “битовуха”, втім, подробиць не знаю.
Відбував покарання у Бердянську, встиг відсидіти 2,5 роки. Коли росіяни наближалися до Бердянська, керівництво колонії відчинило камери і сказало засудженим: “Рятуйтеся, хто як може”. Половина в’язнів добровільно залишилися в тюрмі чекати росіян, решта чкурнули хто куди. Мій знайомий дістався Запоріжжя, дійшов до першого-ліпшого військкомату і нині вже майже два роки воює.

При всій величезній повазі до Головкома я не згодна з ним в питанні щодо залучення до війська засуджених. Про гвалтівників, педофілів, серійних убивць, тяжких рецидивістів тощо не кажу, ці хай сидять, але з більшості в’язнів можуть вийти нормальні солдати. Деякі підуть добровільно, якщо з них за це знімуть судимість. Що ж до недобровільної мобілізації в’язнів – то армія, звісно, не для поганих людей (так сказав Головком), але чи справедливо, коли ризикують і гинуть тільки хороші?

Я б розробила критерії, яких засуджених можна мобілізовувати, а яких ні, і тих, що можна – на фронт. Півроку, скажімо, провоював – отримав амністію, і став звичайним військовим. А якщо засуджений скоїв в армії серйозний злочин – назад в тюрму і плюс 10 років до попереднього вироку.

А якщо засуджених взагалі не будуть мобілізовувати, тоді почнеться як в оповіданні О.Генрі “Фараон і хорал”. Його герой-безхатько щороку восени, коли починалися холоди, навмисно скоював нетяжкий злочин, щоб пересидіти зиму у теплій в’язниці і весною вийти на волю.