Білозерська INFO » Мої малюнки » Наталія Хоружа
Наталія Хоружа
Наталія Хоружа, санінструктор 54-ї ОМБр, молодший сержант. Народилася 9 червня 1972 року у м.Першотравенськ на Дніпропетровщині. За фахом фельдшер-акушер. Мріяла вчитись на лікаря-хірурга, але не склалося, бо вийшла заміж і народила дитину. Працювала в районній поліклініці смт. Просяна Покровського району, куди переїхала після одруження.
Заміж Наталя вийшла у 1993 році, з чоловіком Сергієм було кохання з першого погляду, вони жили дуже щасливо, лагідно називали один одного “Жук” і “Жучок”. Виховали доньку Оксану. За спогадами близьких, для Наталі на першому місці була сім’я – донька і чоловік, на другому робота, а власні інтереси вона завжди відкладала “на потім”. З 2014 року рвалась піти бойовим медиком на фронт, але близькі умовили почекати, поки дочка закінчить навчання.
30 серпня 2016 року Наталя підписала контракт із ЗСУ. Майже одразу з власного бажання поїхала ротним медиком на позиції на Світлодарській дузі, де її появу спочатку сприйняли скептично й хотіли її позбутися, бо була маленька й худенька, командири сумнівалися, чи зможе витягувати поранених. Але на першому ж виїзді вона проявила себе холоднокровним спеціалістом, і все встало на свої місця. Вона рятувала поранених і лікувала хворих – взимку 2016-2017 років дуже багато бійців хворіли на бронхіти і пневмонії. Була також позаштатним психологом – мала здібності заспокоювати і розраджувати бійців, і фактичним “замполітом” роти.
Загинула 2 лютого 2017 року поблизу с.Луганське на Світлодарській дузі. Медики вивозили поранених, забрали важких, і тут Наталя помітила дуже молодого бійця, пораненого в руку, який злякався і побіг під обстрілом у напрямку посадки. Вона взяла машину і поїхали з водієм за тим бійцем. Його забрали, посадили в машину, а евакуюватись не встигли – в автівку влучив ворожий ПТУР. Наталя загинула, водію відірвало ногу. Поранений юнак вижив, відбувся контузією.
Після її загибелі побратими буквально оскаженіли – аж до виходу з бойових вся бригада мстилася ворогам “за Наташу”.
Похована на кладовищі смт Просяна. У неї залишилися батьки, сестра, чоловік Сергій та доросла донька Оксана.
Папір, гелева ручка
#портрети_полеглих
#Bilozerska_draws
Filed under: Мої малюнки
Статті
- Квітень 2024
- Березень 2024
- Лютий 2024
- Січень 2024
- Грудень 2023
- Листопад 2023
- Жовтень 2023
- Вересень 2023
- Серпень 2023
- Липень 2023
- Червень 2023
- Травень 2023
- Квітень 2023
- Березень 2023
- Лютий 2023
- Січень 2023
- Грудень 2022
- Листопад 2022
- Жовтень 2022
- Вересень 2022
- Серпень 2022
- Липень 2022
- Червень 2022
- Травень 2022
- Квітень 2022
- Березень 2022
- Лютий 2022
- Січень 2022
- Грудень 2021
- Листопад 2021
- Жовтень 2021
- Вересень 2021
- Липень 2021
- Червень 2021
- Травень 2021
- Квітень 2021
- Березень 2021
- Лютий 2021
- Січень 2021
- Грудень 2020
- Листопад 2020
- Жовтень 2020
- Вересень 2020
- Серпень 2020
- Липень 2020
- Червень 2020
- Травень 2020
- Квітень 2020
- Березень 2020
- Лютий 2020
- Січень 2020
- Грудень 2019
- Листопад 2019
- Жовтень 2019
- Вересень 2019
- Серпень 2019
- Липень 2019
- Червень 2019
- Травень 2019
- Квітень 2019
- Березень 2019
- Лютий 2019
- Січень 2019
- Грудень 2018
- Листопад 2018
- Жовтень 2018
- Вересень 2018
- Серпень 2018
- Липень 2018
- Червень 2018
- Травень 2018
- Квітень 2018
- Березень 2018
- Лютий 2018
- Грудень 2017
- Листопад 2017
- Жовтень 2017
- Вересень 2017
- Серпень 2017
- Липень 2017
- Червень 2017
- Травень 2017
- Квітень 2017
- Березень 2017
- Лютий 2017
- Січень 2017
- Грудень 2016
- Листопад 2016
- Жовтень 2016
- Вересень 2016
- Серпень 2016
- Липень 2016
- Червень 2016
- Травень 2016
- Квітень 2016
- Березень 2016
- Липень 2014
- Лютий 2014
- Січень 2014
- Грудень 2013
- Листопад 2013