Михайло Ковальчук

Полеглий Герой Михайло Ковальчук, позивний “Мінус”, стрілець-снайпер 10-ї гірськоштурмової бригади “Едельвейс”. Народився 11 червня 1980 року в селі Рівня Рожнятівського району на Івано-Франківщині.

Після школи працював будівельником, їздив на сезонні роботи. Був одружений, мав двох синів, які зараз уже дорослі. До війни Михайло їздив на заробітки до Росії, “на ліс”. На нього впало дерево, він отримав серйозні травми, і після того, за розповідями близьких, дружина побоялася, що він залишиться в інвалідному візку, і подала на розлучення. Так буває. А він… На фото, зроблених у період служби в морській піхоті, на Михайлові берет кольору морської хвилі. Це означає, що він нарівні з іншими у повному спорядженні подолав кількакілометрову смугу перешкод і заслужив право його носити.

“Мій дядько був для мене всім, – розповідає племінниця Ірина. – І татом, і мамою. Я виховувалася у бабусі, а дядько помагав. У нього були золоті руки, він був будівельником, ремонти робив. У нього було багато друзів, він любив жартувати, знав багато анекдотів. Навіть коли він був на війні, я йому дзвонила і питаю: “Як ви, вуйку?”. А він мені каже: “Як корова після теляти”, ніколи він не казав, що йому погано”.

У 2018-2021 рр. Михайло служив за контрактом у 137 батальйоні 35-ї окремої бригади морської піхоти. 24 лютого 2022 року пішов добровольцем по мобілізації у 10-у гірсько-штурмову. 25 лютого вже був відправлений на Донеччину, а потім під Ірпінь і Бучу. Воював на Київщині, Житомирщині, Харківщині (під Ізюмом).

Загинув Михайло Ковальчук 7 січня 2023 на Бахмутському напрямку, під Білогорівкою, від мінометного обстрілу. Похований у рідному селі.
На малюнку він зображений морпіхом, адже морпіхів колишніх не буває…

Папір, гелева ручка.
#портрети_полеглих
#Bilozerska_draws