Про таксиста-психіатра

Їду в таксі. Телефонує побратим, питає, через скільки буду.
– Блін, чого він нервується, десять хвилин почекати не може, – вголос кажу я, поклавши слухавку.
Літній таксист, на вигляд за 60, думає, що кажу щось йому, доводиться пояснити ситуацію.
– У нього ПТСР, – ставить діагноз таксист.
– А ви звідки знаєте?
– Я професіонал. Психіатр-нарколог. Тільки десять років вже не практикую. Забрали ліцензію в мене.
– А відновити її не можна?
– Так я виграв суд у Страсбурзі, ЄСПЛ. Але в Україні його рішення не імплементуються. Гроші у них я вирвав зубами. Прийшов в Мін’юст – він імплементує рішення ЄСПЛ – а вони мені: “”Напишіть заяву в електронному вигляді”. А я: “Яку заяву? Он у мене “жужик” [стара мобілка], компа немає, нічого немає, пограбували мене”. Користуючись своїми знаннями, удав психа. Влаштував їм істерику, кричав на них на ідиші…
– А гроші великі відсудили?
– 40 тис євро. Це для мене не гроші. Я заробляв 100 доларів на годину. Нічні виїзди до страждаючих алкоголіків – 500 баксів. Напрацьовував клієнтуру 20 років. Звик до красивого життя. Це зараз я в штанях, курточці, такий демократичний хлопець, а раніше я таке не носив. Прокидався ближче до обіду, прийом ввечері… Побудував елітний пентхаус біля Золотих воріт, 270 квадратів, “розумний дім”, що функціонує автономно. Не щоб жити, а щоб здавати багатим людям, забезпечити собі старість. Його в мене теж забрали.
– А що сталося, як могли забрати Вашу власність?
– У 2014 році, коли місця “тих” позаймали “ці”, “ці” поклали око на мій пентхаус. Прислали до мене представника, він каже: “Продай”. Кажу: “Я знаю, від кого ви прийшли. Продам, але дайте за нього ринкову ціну”. Ринкова ціна була 5 млн, там самих меблів і обладнання на 2 млн євро. А мені запропонували лише 200 тис. баксів. Я відмовився. Вони пообіцяли мене посадити. І сфабрикували справу. Є така стаття – 226 – “Незаконна лікувальна діяльність” [Підняла ККУ – це стаття 138, а стаття 226 була про фальсифікацію засобів вимірювання, її вилучили з ККУ у 2011 році – О.Б.]. Мене звинуватили, нібито я закодував алкаша з важкими наслідками для його психіки. Мене “прийняли” на дачі в Чернігівській області. Обрали запобіжний захід – домашній арешт. Я зняв квартиру в Чернігові і весь час там жив, поки тривали суди. Дружина переїхала до мене. Ми в шлюбі 42 роки, вона гінеколог. Сину 40 років, він “вічний студент”, де тільки не навчався, має 4 дипломи.
Поки в Чернігові тривали суди, наші з дружиною дві машини просто зникли зі стоянки і пропали безслідно. Суд арештував все моє майно…
– І чим скінчився суд?
– Дали “три на два” – три роки умовно з відстрочкою на два роки. У січні 2019 я виграв Страсбурзький суд. Забрав гроші, а ліцензію не повернули. Більше року ходив на прийоми, але нічого не добився. Чиновник захотів з мене 35 тисяч доларів за те, що він просто напише листа в МОЗ, а там вже розглянуть і приймуть рішення. Якщо позитивне – відправлять мене на двотижневі курси до молодих коучів для підтвердження кваліфікації. “А які проблеми, – каже, – Ви ж не бідна людина”. “Так я давно уже таксист, я все зжер, економити не звик”.
Живу тепер з дружиною в квартирі на Борщагівці, яку отримав, ще будучи молодим спеціалістом. Таксую… Але кваліфікація нікуди не ділася.
– Скажіть, а в кожного, хто воював, є ПТСР? – вертаюся я до початку розмови.
– Дивитися треба, всі різні. Але якщо він брав участь, і якщо він не кадавр, якщо у нього є душа…
– Кадавр – це, здається, труп, на якому студенти медицину вивчають?
– Це бездуховна істота, людина без душі. Так в езотеричних вченнях написано. Я розуміюся в цьому, я в 1991 році закінчив Московську астрологічну академію. Це все існує. Алкаші, яким у білій гарячці чорти являються – вони ж усі описують їх однаково, ніби змовились. Чорти бувають маленькі і великі. Маленький зростом біля метра, він червоного кольору. Це колишні янгелики, херувими, які під час повстання Сатани проти Бога стали на його бік. А великий чорт два метри зростом, у нього ооооось така шерсть (показує довжину з мізинець) і п’ятак! Я сам одного разу бачив чорта. І великого бачив, і малого. Спершу подумав, що то людина, а потім роздивився….
– Вибачте, а Ви тоді тверезі були?
– Я взагалі не вживаю. Ні алкоголю, ні речовин.

Далі ми приїхали, і він дуже люб’язно мотався зі мною по великій транспортній розв’язці, шукаючи місце, де припаркувався мій побратим. Висадив лише під’їхавши впритул до його машини.
А ви що думаєте про цю історію?

#історії_з_життя

UPD. Мені вдалося отримати деякі дані щодо правдивості цієї історії.
Через резонанс у ФБ, який вона викликала, я провела міні-розслідування і встановила ПІБ таксиста, а далі нагуглила його справу в ЄСПЛ “Такий-то проти України”, і уважно її вивчила.

У справі нічого не сказано про його професію і наявне у нього майно, а також про те, за якими статтями він притягався до відповідальності. Там сказано, що він утримувався в СІЗО, був серйозно хворий, а медична допомога була йому надана із запізненням і не в повному обсязі. Через це ЄСПЛ присудив, що Україна має йому виплатити 4 тис євро (а не 40 тисяч, як він мені розповів).
Наразі у мене все.