Елеонора Дідковська (Мальцева)

Елеонора Дідковська (Мальцева) – начальник оперативного відділу у 47 ОМБр, підполковник. Народилася 1 квітня 1989 року в Коцюбинському на Київщині. Професійна військова – віддала службі у ЗСУ (разом з навчанням у військовому виші) 17 років свого життя.

В дитинстві і юності Елеонора 8 років займалася професійним спортом – була гравцем національної збірної з футзалу (міні-футболу), виступала у складі 10-разового чемпіона країни “Біличанки”, була капітаном команди.

В 17 років дівчина вступила до Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка, напрям підготовки «Військова картографія». Любов до карт їй прищепив батько – військовий топограф. Ще три роки вона паралельно продовжувала спортивну кар’єру, але покинула її після того, як у 2009 році народила сина Тимофія. Після закінчення вишу Елеонора отримала звання лейтенанта і в 2011 році розпочала військову службу.

З 2014 року брала участь в “АТО”. Її батькам довелося дати письмову згоду виховувати Тимофія, інакше матір-одиначку не допустили б до бойових виїздів. У 2021 році Елеонора написала про свого сина:
“За свої 11 років він 4 рази міняв садочок і 7 разів переїздив зі школи до школи. І я мовчу, скільки разів приїздили бабуся або дідусь і сиділи з ним, поки я на виїзді. І син залишив друзів, за якими сумує. Він каже так: “Мамо, я пишаюся, що ти військова! Військові нас захищають! Я потерплю, скільки треба, поки ти будеш у відрядженні, тому що ти захищаєш мене, нашу землю і наш народ”.

З початку повномасштабного вторгнення Елеонора Дідковська була на передовій. 15 червня 2022 року її нагороджено орденом Данила Галицького.

У грудні 2022 року вона перевелася до новосформованої 47-ої ОМБр, де очолила оперативний відділ. Працювала над планами оборонних і контрнаступальних дій. “Вона добре зналася на картах, – розповідає її посестра Олена. – Одразу могла сказати, де краще прокласти шляхи висування. Розумілася в мінних загородженнях, фортифікаціях, у тому, як правильно й де облаштовувати позиції. Могла плюс-мінус сказати, з якої позиції ворог почне нас бачити, яку краще зайняти, щоб мати перевагу у веденні вогню. Ці знання даються не лише в інституті: було видно, що вона має великий практичний досвід… Перше, за що вона завжди переживала, – це як забезпечити живучість наших підрозділів”. Елеонора ніколи не боялася висловлювати свою думку та сперечатися з керівництвом, якщо відчувала свою правоту – вміла наводити аргументи і пункти з військових нормативів.

Паралельно з несенням служби вона багато працювала на забезпечення підрозділу, була на постійному зв’язку з волонтерами, організовувала благодійні заходи серед спортсменів.

Після війни Елеонора мріяла багато подорожувати світом. Казала, що за своє життя не встигла нічого зробити для себе: жила справою, “горіла тим, що потрібна перемога України”, і, якби не син, то й відпусток не брала б.

У квітні 2023 року Елеонорі виповнилося 34. У свій день народження вона написала:
“Коротко про життя крайніх 9 років 😅 – воно не моє, я не роблю що хочу і про що мрію, я навчилась робити з посмішкою і бажанням те, що наказали! Я навчилась з постійного моря поїздок брати позитив. Війна подарувала і дарує мені друзів і, нажаль, частково їх забирає – як у військових, які захищають країну, а не відсижуються. Я набрала багаж і тележку військових знань завдяки моїм наставникам… Дякую моїм військовим друзям, які постійно розказують, як у них на війні – це вчить військовій справі – як треба/не треба робити.
Мої батьки – моя опора, виростили мені синочка…
Зараз єдине бажання, як і у вас, швидше перемогти ворога і зберегти побільше життів наших мужніх побратимів 😼”

Елеонора Дідковська загинула 30 липня 2023 року, разом з побратимами, внаслідок влучання ворожої ракети у штаб в Оріхові. Наступного дня вона мала їхати у відпустку — на День народження до сина, якому виповнювалось 14 років. Посмертно нагороджена Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

При підготовці тексту використаний матеріал Суспільне.Спорт (стаття Катерини Макаревської).

Папір, гелева ручка.
#портрети_полеглих
#Bilozerska_draws