Володимир Шматлай

Полеглий Герой Володимир Шматлай, позивний “Батя”, гранатометник у 1-му окремому батальйоні морської піхоти. Народився 22 квітня 1967 року у місті Кривий ріг. Після школи вивчився на токаря і пішов працювати на Криворізький металургійний комбінат. За кілька років батько допоміг придбати вантажну машину, і хлопець став водієм-ФОПом – возив вантажі по всій Україні. В останні місяці перед повномасштабним вторгненням замовлень не було, тож Володимир влаштувався водієм на криворізьке підприємство “Весташляхбуд”. Все життя він захоплювався машинами. А ще – собаками. Коли пішов на фронт, вдома залишились чекати алабай Гера, лабрадор Грета і дві дворняги – Чупа і Білка.

Із сімейним життям Володимиру спочатку не щастило. У двох шлюбах народилися син Ілля і донька Карина, зараз вони вже дорослі. Своє щастя він знайшов у третьому шлюбі – став надійним чоловіком для дружини Альони, з якою прожив останні вісім років свого життя, і люблячим батьком для двох її донечок – Уляни і Валерії, яким зараз 12 і 10 років.

У квітні 2022 року Володимир пішов добровольцем до ТЦК. Близьким сказав: “Іншого вибору немає. Хто, крім мене, захистить моїх рідних?”. Пройшов медкомісію, але опісля його відправили додому і сказали чекати – можливо, через вік 50+. 21 листопада його нарешті мобілізували і після навчань у Новомосковську відправили на Донецький напрямок.

Загинув Володимир Шматлай 17 січня 2023 року у Водяному під Авдіївкою. Похований у Кривому Розі, у секторі почесних поховань. Нагороджений посмертно орденом “За мужність” ІІІ ступеня. У нього залишилась дружина та доньки.

Папір, гелева ручка.
#портрети_полеглих
#Bilozerska_draws