Олексій Мовчан “Тінь”

Полеглий Герой Олексій Мовчан, позивний “Тінь”, командир взводу добровольчого формування «ОУН». Народився 25 травня 1973 року у Києві в родині військового. Після школи вивчився в ПТУ на штукатура-ліпника архітектурних деталей, а в 1998 році закінчив Національний транспортний університет і отримав спеціальність інженера-механіка.

Під час строкової служби в армії брав участь у війні в Нагірному Карабаху, де обіймав посаду командира відділення військової розвідки. Після демобілізації працював водієм у приватній компанії. Захоплювався автомобілями й мотоциклами, взагалі будь-якою технікою, міг годинами про неї розповідати. Мав «золоті руки», міг поремонтувати абсолютно все. Любив спорт, дивився передачі про розслідування авіакатастроф.

«Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася у 2007 році, – згадує дружина Юлія. – Підміняла сестру в кіоску, а Олексій зі своїм знайомим прийшов туди пити каву. Запитав у мене, який шоколад найсмачніший. А потім розрахувався і подарував його мені. Кілька місяців ми зустрічалися, потім перестали, а вже за чотири роки почали знову. З 2016-го стали дуже близькими й не розлучалися ні на день. Побратися вирішили 18 серпня 2018 року. Олексій був справжнім чоловіком, поряд з яким я почувалася королевою. Часто дарував квіти, постійно подавав руку при виході з транспорту, зізнавався у коханні. У свій останній день народження у 2021 році він влаштував мені сюрприз: привіз на галявину з ромашками й сказав, що це те місце, де він постійно збирає мені квіти. Хоч це було його свято, але подарунок він зробив мені», – розповіла дружина Юлія Мовчан.

З 2014-го по 2016 рік Олексій брав участь в АТО. “Досвід військовий у нього був дуже хороший, – згадує дружина. – Він володів і техніками самооборони, і основами мануальної та юмейхо терапії, знав правила виживання в екстремальних умовах.
Я його називала ходячою енциклопедією. Що не питаєш, усе знав.
Дуже любив тварин і знав, як з ними поводитися. Наш кіт слухався його, як собака)
Мав неперевершене почуття гумору. В голові був анекдот на будь-який випадок життя.
Міг знайти спільну мову будь з ким (від малого до старого).
Мріяв про нашу спільну дитину і про власний затишний будинок з квітником”.

З початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Олексій займався бойовою та військовою підготовкою у ГО «Патріот – захисник Батьківщини». 23 березня приєднався до батальйону №25 «ОУН» як доброволець територіальної громади Києва. Обороняли місто й область. Побратими згадують, що Олексій був прекрасним командиром і чудовим побратимом, харизматичним, позитивним і справжнім лідером.
«Востаннє я бачила свого коханого 19 квітня 2022 року у Києві. Тоді я не могла уявити, що прощаюся зі своїм чоловіком назавжди, що це наші останні обійми, – згадує Юлія. – Вони їхали на схід такі повні енергії і рішучості, такі мотивовані, горді, що не будуть сидіти там, де безпечно, а будуть там, де вони дійсно потрібні…”.
Олексій Мовчан загинув 1 травня 2022 року в селі Велика Новосілка Донецької області. Того дня разом із побратимами врятував з-під завалів 11 цивільних. Їх успішно вивели у безпечне місце через заміновану дорогу. Над головами постійно літали ворожі дрони й працювали ДРГ. У ближньому бою з ворогом Олексій отримав несумісні із життям поранення. Похований на Алеї почесних поховань Лісового кладовища в Києві.

Після загибелі Олексія його дружина Юлія ініціювала створення стінопису, який присвятили всім добровольцям, які загинули, захищаючи Україну. Тематичний мурал створили в Києві на вулиці Анни Ахматової, 4.
В Олексія залишилися дружина, мама, брат і три сестри, син і донька дружини від першого шлюбу, вітчим.

Папір, гелева ручка.
#портрети_полеглих
#Bilozerska_draws