Наталія Луговська “Ромашка”

Наталія Луговська, позивний “Ромашка” (від по батькові Романівна), молодший сержант полку НГУ «Азов». Народилася 21 березня 1971 року в Червонограді на Львівщині. Закінчила католицький університет у Польщі, де здобула фах психолога.

У Наталії були син і дочка. Син Юрій, позивний “Баррет”, з 2012 року був активістом львівської УНА-УНСО, а в 2014 пішов добровольцем на фронт. Воював спочатку в батальйоні “Донбас”, а потім перейшов в “Азов”. Був результативним снайпером. Загинув у 2018 році під Маріуполем, у 23-річному віці.

Наталія, поки її син служив у війську, активно волонтерила, працювала психологом у реабілітаційному центрі воїнів АТО у Соснівці, а коли він загинув, вирішила продовжити його справу.

У 2018 році разом з донькою Тетяною, яка вийшла заміж за «азовця», Наталя переїхала в селище Ялту Донецької області. (Там поруч Урзуф, де була база “Азова”). В 2020 році вона підписала контракт та стала військовим психологом полку «Азов», де служили побратими її сина. Дуже любила двох онучок, яких народила їй донька.

«Вона була і бабусею, і мамою доброю дуже, – згадує Тетяна. – Вона більше балувала. Було навіть таке, що я сварилась за те солодке, яке вона постійно носила. Вона постійно говорила, «а хто буде балувати, як не бабуся?». Діти вже знали, чекали біля порога, знали, що щось смачненьке дадуть».

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Наталя перебувала у Маріуполі. Працювала медиком, психологом, допомагала у роботі штабу. Опинилася на оточеній “Азовсталі”. Їй пропонували вийти, перевдягнувшись у цивільне, разом із цивільними жінками, але вона відмовилась залишити побратимів.

21 квітня Наталя отримала контузію. Того ж дня на “Азовсталі” загинув її зять, головний сержант “Азова” Олексій Ластович, позивний “Кречет”. «Ти був і залишаєшся надійним, чоловіком для моєї дочки, турботливим батьком для ваших дітей і найкращим зятем. Ти став для мене сином. Ти завжди будеш поруч з нами…», – написала Наталія у Фейсбук.

Наталія Луговська загинула в ніч з 2 на 3 травня 2022 року в результаті авіанальоту на «Азовсталь». У неї залишилась старенька мама і дочка Тетяна з трьома маленькими онуками, останній з яких народився вже після загибелі і батька, і бабусі. Тетяна з малечею теж була в Маріуполі, їм пощастило вирватися звідти вже після окупації. На війні вона втратила чоловіка, брата і маму.

Наталію Луговську нагородили посмертно Орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Останніми словами, які вона написала у Фейсбук, були: “У нас тільки два варіанти в цьому житті: зламатися чи стати сильніше. Я вибираю другий варіант”.

Папір, гелева ручка.
#портрети_полеглих
#Bilozerska_draws