Ірина Пономаренко

Ірина Пономаренко, позивний “Світлячок”, кухар у батальйоні логістики 82-ї ОДШБр. Народилась 20 липня 1983 року у с.Широке неподалік від Кривого Рогу, там і мешкала все життя.

Дівоче прізвище Ірини – Цой, вона наполовину кореянка. Її батько Сергій Цой – кореєць з Узбекістану. Його сестра з чоловіком мешкали в Україні, на Старому Інгульці, вирощували цибулю. Сергій приїхав в гості до сестри і зустрів у Широкому свою долю – матір Ірини пані Ольгу, та й залишився. У них народилися двоє дітей – Іра та її брат, на півтора роки молодший. На жаль, зараз пана Сергія вже немає серед живих – помер у 2003 році.

Підрісши, Ірина закінчила училище і здобула професію кухаря. Потім ще вивчилась на маляра-штукатура і працювала в місцевій будівельній організації. Її завжди цікавило щось нове, любила пробувати себе в нових заняттях і професіях.

Чоловік Ірини, Анатолій, працював слюсарем. У них народилося двоє синів – у 2007 році Ілля і в 2015-му Назар.

В юності, ще до заміжжя, Ірина мріяла служити у війську, але не склалося. Вдруге хотіла пов’язати своє життя з силовими структурами, коли була вагітна Назаром, чекала, поки народить, але малий хворів, і мама зрештою пішла працювати на Південний ГЗК сепараторницею рудозбагачувальної фабрики №1.

За спогадами близьких, Ірина була дуже доброю, чуйною людиною. Понад усе любила своїх близьких і турбувалася про них. Всі її мрії були пов’язані з майбутнім її синів. Планувала перебратися до Кривого Рогу, щоб у них було більше можливостей вчитися.

У вільний час пекла торти (найкраще їй вдавалися наполеон і медовик) і вирощувала кімнатні орхідеї.

4 листопада 2022 року Ірина підписала контракт із ЗСУ. Це відбулося після того, як всій її родині довелося на якийсь час евакуюватися із Широкого у зв’язку з наближенням російських військ. За словами мами, Іра сподівалася на швидке закінчення війни і хотіла долучитися до звільнення України. Після повномасштабного вторгнення перейшла в повсякденному спілкуванні на українську, в розмовах з близькими жартома називала себе “пані Ірина” – “Мамо, не переживай, у пані Ірини все буде добре”.

Діти залишилися з бабусею, бо чоловік Ірини вже після неї теж пішов добровольцем до війська. Служили в різних підрозділах, бачилися рідко.

Побратими згадують Ірину як веселу й доброзичливу людину, готову завжди прийти на допомогу.

Ірина Пономаренко загинула 10 вересня 2023 р. поблизу населеного пункту Різдвянка Запорізької області. Був приліт в ангар, оголосили загальну евакуацію, Ірина саме сідала в машину, коли просто перед машиною вдарила друга ракета. Тіло Ірини розірвало на шматки. У неї залишились чоловік, діти, мама і брат. У жовтні Анатолія, її чоловіка, демобілізували, він тепер знову працює слюсарем і виховує синів.

Папір, гелева ручка.
#портрети_полеглих
#Bilozerska_draws