Євгенія Семененко

Євгенія Семененко, сержант, бойовий медик у 72-ій ОМБр імені Чорних Запорожців. Народилась 6 лютого 1997 року в селі Залізничне на Сумщині. Старшокласницею, після подій Революції Гідності, вирішила пов’язати своє життя із військом. Здобувши фах фельдшера в Лебединському медичному коледжі, у 2017 році Женя підписала контракт із ЗСУ. Спочатку служила в реактивному дивізіоні, з ним їздила на свою першу ротацію в зону бойових дій. Через специфіку підрозділу вся її ротація пройшла на другій лінії, Женю це не влаштовувало, тому перед наступною ротацією вона перевелася медиком до мотострілецької роти.

Дівчина захоплювалась малюванням, це в неї було спадкове – від мами. Звичайний олівець і зошит допомагали їй знімати стрес на війні. Малювала пейзажі, портрети, птахів, тварин… Планувала здобути вищу освіту – вивчитись на військового лікаря і після того повернутись на службу.
Ще вона мріяла після війни писати картини у тихому будиночку біля річки. І навіть почала реалізовувати свою мрію – придбала будинок у селі Боромля неподалік від Охтирки, перевезла туди маму і старшу сестру з маленькою племінницею, яку обожнювала, адже власну родину не встигла створити.

«Вона ніколи ні з ким не сварилась, їй легше було відійти та розплакатись, аби її сліз ніхто не бачив. Завжди підтримувала хлопців, це медик від Бога. Не дай Боже хто почне кашляти, біжить до кожного, міряє температуру, переслухає, спитає про самопочуття», – розповіла про Женю її посестра Анна.

Євгенія Семененко загинула 30 травня 2022 року на Херсонщині. В евакуаційну машину, що їхала за пораненим, влучила ракета, весь екіпаж загинув. Похована у селі Боромля Охтирського району на Сумщині. Посмертно нагороджена орденом “За мужність” ІІІ ступеня. У неї залишились мама і сестра.

Папір, гелева ручка.
#портрети_полеглих
#Bilozerska_draws