Валентина Водала-Топішко

Валентина Водала-Топішко, солдат, оператор вузла радіоперехоплення ППО у в/ч А3958. Народилася 21 серпня 1990 року в селі Обмачів на Чернігівщині. У 2012 році закінчила з відзнакою Конотопську філію Європейського університету за напрямом “економіка та менеджмент”. Була науковим співробітником Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», вчителювала у Батуринській, Бучанській, Осіцькій загальоосвітніх школах. У 2015 році закінчила факультет історії та правознавства заочного відділення Чернігівського НПУ ім.Т.Г.Шевченка. З січня 2016 року працювала в рідному селі – вихователем дитсадочка в Обмачівському навчально-виховному комплексі.

У 2021 році цей заклад закрився, і Валентина стала господарювати на власному обійсті. Мала біля хати 13 соток, три відвела під сад, чотири під картоплю, решту – під розсаду, на продаж. Вже під час повномасштабного вторгнення Валя з чоловіком і мамою возили розсаду до селища Короп – власним трактором, а ще переправляли її човном через річку Сейм.

“Розлив, мостів немає, дорога самі знаєте яка – а сезон у розпалі. Люди просять, треба якось доставити, – розповіла Валентина в інтерв’ю місцевому виданню “Тайм Чернігів”. – Їхали в об’їзд через Конотоп Сумської області. Вирішили погрузити розсаду на трактор «Т-16». Довезли до води, перегрузили в човен МНСників, вони переправили на інший берег. А чоловік трактором їхав вкругову… На тому березі товар перевантажили і на базар. Тоді вже я за кермом, а мама поряд зі мною їде. Права є. Чоловік Сашко зварювальником працює, служити не забрали, посівна.
Коли все почалося, питаю свого діда, чи треба взагалі розсада у цьому році, чи будуть купувати, як земля з кров’ю змішана? А дід мій пережив і другу світову війну, і голодовку: «Війна війною, а їсти щось треба буде». Літаки літають, Чернігів, Ніжин бомблять, а ми раком на городі”.

У вересні 2022 року Валентина пішла добровольцем до війська. Паралельно ця вчорашня вчителька і фермерка вирішила здобути третю вищу освіту – вступила на заочне відділення Військового інституту ракетних військ та артилерії Сумського державного університету.

Згадує посестра Яна Костюченко: “Валя завжди була активісткою й ініціатором різних добрих справ. Дуже гостинна і товариська, їй подобалося готувати і приймати гостей. Особливо любила дітей і просто обожнювала свою маленьку донечку Альбіну. З Валею завжди було цікаво спілкуватися. Вона була дуже жвава, динамічна, принципова, спортивна, товариська, креативна, смілива і ризикована. Також дуже працелюбна, любила землю і все живе, особливо квіти. Зі своєї старенької садиби вона зробила зразково-показову, за всіма канонами садово-паркового мистецтва, навіть з мініфонтаном. У її дворі та будинку завжди було прибрано і затишно. Все життя Валя прагнула навчатися, досягати висот у кожній справі, за яку бралася”.

Валентина Водала-Топішко загинула 4 квітня 2023 року у селі Печенюги на Чернігівщині внаслідок ворожого авіаудару по пункту зв’язку. Разом з нею загинули ще троє побратимів. Поховали Героїню у рідному селі. У неї залишилися мама, чоловік і дочка.

Папір, гелева ручка.
#портрети_полеглих
#Bilozerska_draws