Білозерська INFO

Ой, що зараз у мене було. Вуха горять. :))) Поїхала з села, де у нас ППД, до міста – в аптеку і на Нову пошту. Сіла в автобус – і згадала, що забула гроші. Проїзд коштує 20 грн. Пояснюю ситуацію водію, питаю, чи можна скинути йому на картку. Він: “Ви що, смієтесь? Поїдете назад – віддасте”. Ну, і де мені ловити потім цей автобус? А жити з боргами – не можу, миру кінець, поки не віддам, не живу спокійно. Додумалась звернутися до пасажирів, щоб хтось заплатив за мене, а я йому скину на картку. Миттєво троє пасажирів, що їхали окремо – жінка з дитиною, молода дівчина і хлопець – порилися по кишенях і назбирали мені дрібними купюрами і монетами оту двадцятку. Гроші на картку не взяв ніхто. Почувалася, ніби нажебракувала :)) Соромно … Читати далі »

Вражаючу історію розповіли мені. В однієї самотньої бабусі були дві улюблені кицьки. З умовно близьких людей була в неї племінниця, що жила далеко, і сусідка, яка час від часу допомагала старенькій з прицілом успадкувати її невеличку квартиру. Бабуся запропонувала племінниці, що заповість квартиру їй, з умовою, що та після її смерті візьме до себе кицьок і буде добре їх доглядати. А племінниця ніколи не тримала тварин, не хотіла возитися з кішками, а додаткового житла, вочевидь, не потребувала гостро. Тож як чесна людина вона відмовилась від цієї угоди. В результаті квартира дісталася сусідці, яка пообіцяла догледіти кицьок. Буквально в день бабусиної смерті вона викинула обох на вулицю. Племінниця приїхала на похорон, дізналася про долю кицьок і забрала обох до себе. Вона відмовилась від квартири, щоб не мати цих кішок – але не … Читати далі »

Сьогодні бачила побратима, який на завданні у червні, тобто, шість місяців тому, підірвався на міні і втратив кінцівку. Він тоді ні на мить не втрачав ні тями, ні оптимізму, сам надав собі домедичну, а хлопцю, який його виносив, показував, де вже розміновано, буквально – куди ставити ногу, щоб не підірватися. У шпиталі за пару днів був такий веселий і бадьорий, ніби дістав легке поранення. Обіцяв за два місяці повернутися до несення служби. За два місяці він не повернувся. Повернувся через шість. На протезі. Ходить з ціпком, шкодує, що поки що не може швидко бігати. У нього висока ампутація, з такою мали списати. Знайшов військового юриста, який навчив, як уникнути цього. В результаті він тепер за документами ніби й не був поранений і, відповідно, ніяких обмежень не має. Інвалідності, пільг і виплат … Читати далі »