Покажу вам вірш мого батька, написаний 20 років тому, коли Росія, тоді ще заслабка для розв’язання великої війни, проводила першу “розвідку боєм” у напрямку нашої території – спробувала віджати у нас острів Тузлу, почавши будувати у Керченській протоці дамбу. Цей конфлікт тривав у жовтні-листопаді 2003 року. Датою його завершення можна вважати 2 грудня, коли будівництво дамби було остаточно припинене, а на Тузлі відкрилася наша прикордонна застава. Багато хто тоді резонно сприйняв його як “перший дзвіночок”, але, на жаль, швидко забули. ЕТНОГРАФІЧНИЙ МУЗЕЙ, АБО ВУЗЛИК НА ПАМ’ЯТЬ Завітайте, подивіться, Що є в хаті в українця. Ось під лавою сокира, Бо усі ми прагнем миру. Ось в куточку гострі вила, Щоб яка свиня не з’їла. Ось обріз за образами, Бо Господня сила з нами. Він старий, надійний, Пережив всі війни. А оце – дивіться, братці – Файний зашморг на гілляці. На зашморгу вузлик. Не чіпайте Тузли. Леонід БІЛОЗЕРСЬКИЙ 2003 … Читати далі »

Блін, надибала зараз своє старе. Більше 20 років тому писалося. НА МАЙБУТНЄ В просторій київській квартирі, Між небом і землею висячи, За компом Pentium-4, На ньому Windows-2000, Складаю вірші, бо весна, Чекаю слави, наче врожаю, І ніяка така війна Іще нікому не загрожує. 20.04.2003 #Bilozerska_rhymes … Читати далі »