Білозерська INFO

Ой, ці наші хлопці… 🙂 – Інтересно. – Та що там інтересного? – Як пулі свистять. – А-а… – Дуже люблю. – Любиш? – Да. Особєнно коли ми лиш сюда заїхали, дванадцять пуль над головою летіли. Пару в бійницю залетіло і чуть не чвахнуло мене. Я три рази упав на ср*ку тута. До мене Юра підбіг, каже: “Нічо, все нормально”. І відтоді понравилось, як свистить над головою. #війна … Читати далі »

Повний місяць. (Чи майже повний?) Видно мало не як удень. В такі вечори суттєво зростає влучність стрільби – і в нас, і в супротивника. – Ви вже старий, навіщо вам стріляти? А я молодий, мені треба набиратися досвіду. – Ну, йди, молодий… Під час нетривалого затишшя – розмови, можливі лише тут і зараз… – Мне двое товарищей уже звонили: давай, записывайся к нам, защищать молодую республику. Платят нормально, и скоро наступать будем. А ты вообще где сейчас? – Неважно, где я, пацаны, но я уже работаю… Працює він за контрактом. РПКшником. Ще будучи цивільним, пережив обстріли з українського боку. Стріляли по ворожих позиціях, але нерідко влучали і в поле неподалік, де працювали мирні люди. – Ну, а чому туди не пішов? До товаришів? – Потому, что я здесь вырос. Потому, что здесь какое-никакое, но государство, а они у … Читати далі »

Працює по ближній зеленці, після чого спалахів звідти більше не видно. “Нехай щастить!” 🙂 … Читати далі »

… Читати далі »

Розповів мені вчора мешканець Маріуполя: місцеві упіймали чоловіка, який розклеював “сепарську” агітацію, трохи пошарпали його і прогнали. “Молодці! – радію я. – такі патріоти України”. “Ну, патріоти не патріоти, – скептично каже мій співрозмовник, – а війни у свій дім не хоче ніхто”. Оце є клас, і це є те, за що ми воюємо. Війни не хоче ніхто. Але якщо на початку для того, “щоб не було війни”, місцеве населення верещало “Путін, ввєді!” і зупиняло старенькі українські бехи – то тепер з тією самою метою вони зупиняють російських агітаторів. А от якби ми за Крим бодай трохи повоювали – путінських агітаторів на Донбасі гнали б одразу, і до бех би не дійшло. … Читати далі »

Крайні два роки багато говорилося про дискримінацію на війні жінок. Але майже ніколи не піднімалося питання дискримінації на війні людей, що мають проблеми зі здоров’ям. Відношу сюди людей на протезах, тих, що мають сильну короткозорість, інсулінозалежних діабетиків тощо. Коротше, людей з такими вадами, яких позбутися неможливо і дуже важко приховати. Так і уявляю собі сплеск ваших емоцій: мовляв, таким людям на фронті робити нічого, вони тягар для побратимів, якщо вони патріоти, вони можуть допомагати в тилу, тощо. Так ось, ні хріна. Описана мною реакція – це, по суті, природний “шовінізм” здорових людей (а якщо ви не зовсім здорові – це комплекси, нав’язані вам суспільством). Просто поставте себе на їхнє місце. Це майже завжди люди із зашкалюючою мотивацією. Коли у 2014 році армія була розвалена і агресора зупиняла жменька … Читати далі »

… Читати далі »

Не треба обурюватись і взагалі підключати моральні категорії. Все абсолютно закономірно. Головний принцип існування всіх абсолютно живих видів – конкуренція. З сильним шукають союзу, слабкого топчуть і вивищуються за його рахунок. Полякам на рівні їхнього сейму не видно подвигів українського духу, які щодня здійснюються пересічними людьми біля протилежного від них кордону. Вони бачать тільки гранично слабку державу, зі слабкими можновладцями з менталітетом дрібних крамарів. Проти цієї держави Росія вже більше двох років веде війну, винищуючи її генофонд, а влада протягом цього часу навіть не наважилась назвати речі своїми іменами. Поляки бачать, що під час війни з Росією українська влада має там бізнес. Що з окупованими територіями ведеться торгівля. Що через це все влада не може, та й не намагається заборонити громадянам України відпочинок в окупованому Росією Криму (що … Читати далі »