Білозерська INFO

Нікого не дивує, коли під час бойових дій солдати перевдягаються у форму противника, хоч це і заборонено міжнародним правом. Але не всі усвідомлюють, що в інформаційному протистоянні робиться те саме. Не всі навіть усвідомлюють масштаби і значущість цього протистояння. Не застерігаю вас від впливу соловйових і скабєєвих – вони працюють виключно на свою аудиторію, а для нас повністю безпечні. Вони як вірус, що вражає лише росіян, а нас веселить 🙂 Не застерігаю від жодної ворожої пропаганди, сказаної чи написаної російською, з антипутінських позицій – ця пропаганда теж відносно безпечна, при її вигляді навіть у російськомовних українців автоматично вмикається блок. Не застерігаю і від псевдоукраїнських текстів, що рясніють помилками онлайн-перекладачів. Часи “пекельних борошен” давно минули, нові “перли”, що час від часу з’являються зараз – це вже не ляпи росіян, а приколи українців. Сьогоднішні ефективні ворожі … Читати далі »

Один офіцер дуже не хотів потрапити на передову. Готуючись до мобілізації, він обрав собі місце служби, де шанси на це були невисокі. І відкрито казав своїм підлеглим: “Я високо ціную своє життя – дорожче, ніж життя кількох [пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора]. Я успішна заможна людина, не публічна, у мене сім’я, мене не цікавлять медалі і соціальний капітал. Якщо прийде наказ відбути на передок, я його виконаю, але сам не зроблю нічого, щоб туди потрапити”. Що, вже засуджуєте його? “Тиловий щур” і все таке? Тоді слухайте далі. А далі він казав: “Якщо колись нам все-таки доведеться опинитись на передку, ми маємо зробити все, щоб бути до цього максимально готовими. Це збільшить наші шанси накришити побільше [пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора], а самим залишитись живими”. Він дуже довго прослужив у тиловому підрозділі. І … Читати далі »

Пряма мова мого побратима, тепер військового, а на момент описуваних подій цивільного волонтера: “Як тільки окупантів погнали з-під Гостомеля, одразу поїхав я туди – позбирати трофеї для волонтерської виставки. Їду і бачу якусь незрозумілу чорно-блискучу пляму, десь 15 на 10 метрів. Під’їхали ближче, роздивилися – а це вороги везли крадені плазми, і наші їх накрили, і лежить ціла величезна гора згорілих цих і розбитих пласких телевізорів. І пральних машин розбитих теж валялося дай Боже. Там їхньої горілої техніки повний ліс був! А навколо – сила-силенна місцевих. Хто з ключами, хто з автогеном, хто двигун знімає, хто ресори, “Вася, іди сюди з ломом, допоможи!”. Одні машини під’їжджають, інші від’їжджають, такий велетенський мурашник, і всі ріжуть те залізо. А ще ж тільки почалося розмінування. Прислали хлопців військових, вони стали в ланцюг і граблями … Читати далі »